Про містечко Бершадть ми вже писали на наших сторінках в матеріалі Андрія Бондаренка. Але хочемо згадати знову у фотозвіті.
Бершадь на початку 20 століття була єврейським містечком. 60% населення становили євреї, які мали тут немало синагог та молитовних будинків. Бершадь була типовим штетлом – еталонним подільським єврейським містечком, у центрі якого мали стояти костьол, православна церква і синагога, а навколо єврейські лавки та житлова забудова. Тут і нині є костьол, старовинна православний храм і синагога – єдина глинобитна синагога України. Діюча, хоча і не часто. А навколо колишні єврейські будиночки, часто перебудовані, поруйновані. Ніби й штетл, але практично без євреїв.
Католицька каплиця у центрі Бершаді була зведена у 1848-1850 рр. Тут ховали місцевих панів – Мошинських та Юревичів. Вже після здобуття Україною незалежності каплицю освятили як костьол святого Станіслава.
Вознесенська церква була збудована у 1854 році на кошти місцевого поміщика Юревича. Стиль будівлі – класицизм, нинішні бані – плоди московських фантазій.
Глинобитна синагога
Є у Бершаді єврейський цвинтар, цікавий своїми надгробками-мацевами. Цікаві вони тим, що зроблені із кривуватих, погано обтесаних, пласких кам’яних брил. Це якийсь пісковик, чи щось подібне, із вирізаними ідишом написами. Вже пізніше ми побачили, що подібні мацеви поширені на півдні Вінниччини – нетесані, пласкі пісковикові брили. Щоправда, у Бершаді їх вже залишилося небагато.
Єврейський цвинтар
