Відразу після в’їзду у Чечельник із півночі ми наштовхнулись на неочікуване – на краєчку цвинтаря, відразу видно, старовинного, стояла розкішна каплиця. Католицька, в рідкісному, для України, синтезі неороманського стилю із неоготикою. І не якась напівруїна – будівля в прекрасному стані. Таблиця проінформувала, що це усипальня відомого і небідного польського роду Собанських. Її зовсім недавно реставрували на гроші тих же Собанських, зокрема графа Міхала Собанського. Про це ми довідались пізніше, як і про те, що тіла Собанських були перевезені до Польщі e 1928 році.
Костьол Йосипа Обручника (1786 р.) та пам’ятник Дмитру Чечелю (нижнє фото)
Дмитро Чечель – герой оборони Батурина від москалів, ними ж закатований у Глухові, козацький полковник, був родом із Чечельника – про це я знав давно. А от про сам Чечельник, точніше, про те, що у місті є на що подивитись – дізнався кілька років тому. Пам’ятник Чечелю стоїть у центрі міста, через дорогу від брами головної пам’ятки міста – костьолу Йосипа Обручника. Храм збудували у 1786 році, на місті давнішого, дерев’яного. Фундатором храму став князь Любомирський – тодішній власник Чечельника. А через дев’ять років після того місто перейменували у Ольгопіль, ніби то за наказом Катерини ІІ, на честь Ольги Павлівни Романової – онучки імператриці. Щоправда, трирічна онучка прожила після того буквально пару місяців.
У 1795 році було утворено Ольгопільський повіт, але у 1812 році центр повіту перенесли у Рогізку-Чечельницьку, яку згодом перейменували у Ольгопіль, а Чечельнику повернули стару назву.
Усипальня Собанських
Костьол Йосипа обручника збудували у стилі бароко, із елементами класицизму. У 1937 році, за совєтів, храм закрили. 5 століть богослужіння відбувались у цвинтарній каплиці Собанських. У 1990 році храм повернули вірянам, які відновили й розширили його. Управління було передане отцям-францисканцям, а у 2015 році костьол оголосили санктуарієм, адже копія ікони Матері Божої Ченстоховської, яка зберігається тут, вважається чудотворною. Тепер це Санктуарій Матері Божої Чечельницької.
Є у Чечельнику великий православний храм – досить симпатична церква, із височезною дзвіницею та купою російських цибулин. То новобуд. А от що дійсно старе, то це Велика Чечельницька синагога, яку звели на початку 18 століття. Правильніше буде сказати – руїни синагоги, чи стіни синагоги. На її головному фасаді ще збереглися елементи декору, з яких чітко видно, що це колись була велична будівля. У радянський період храм закрили, влаштували меблевий магазин. А у 90-ті синагогу передали у приватну власність. От вона і стоїть без вікон і даху, а в інтернеті пишуть, що готується її реставрація. Було б непогано, адже це не просто пам’ятка архітектури – це згадка про єврейське минуле містечка, про століття, коли євреї тут були більшістю.
Велика синагога (18 ст.)
Родом із Чечельника Кларісі Ліспектор, при народженні Хая Пінхасівна, найвідоміша бразілійська письменниця, яку The Economist назвав найбільш видатною єврейською письменницею 20 століття. Під час єврейських погромів у 1919 році родина Ліспектор емігрувала у Бессарабію (тоді румунську), а у 1922 році перебралась у Бразилію.
Від єврейської громади залишилось трохи одноповерхових будиночків кінця 19 століття.
Загалом Чечельник вартий уваги – містечко має що показати туристу. Хоча офіційно це не місто, а селище. Тут всього 5 тисяч мешканців. Головною туристичною установою тут є адміністрація Національного природного парку «Кармалюкове Поділля», але сам парк совсім не у селищі.
Текст та фото Романа Маленкова
