Жорнище розташоване за 12 км на захід від Іллінців. Тут близько 1 тисячі мешканців. В селі на пагорбі, зберігся бароковий храм римо-католицького реформатського монастиря, збудованого у 1753 році власницею села, Юлією Струтинською. До кінця 18 століття Жорнище, як і все Правобережжя, належало Польщі, і монастир був католицьким, але й на початку 19 століття, коли тут вже глибоко пустила коріння Росія, обитель продовжувала залишатись католицькою. Лише в 1835 році монастир закрили, а церкву перетворили на православну, Михайлівську.
Михайлівська церква та залишки монастирської брами
Від монастирської огорожі та брами збереглося дуже мало. Храм потинькували цементною “шубою”, добре, що не начепили великий цибулястий золотий купол. Згідно із сільськими переказами на пагорбі, де стоїть нині Михайлівська церква, в давнину стояв замок. Чи то він на сусідньому пагорбі стояв. Десь тут. А на сусідньому пагорбі стоїть дивна старовинна будівля, схожа на кам’яний погрібник. Що то – ми не зрозуміли. Місцеві мешканці нам казали, що то вхід до підземного ходу, прокладеного колись від замку. Підтвердити чи спростувати таку думку ми не можемо. Що то – для нас залишилось таємницею.
В Жорнищі багато таємниць, як і сама назва села. Хоча що ж тут таємного – жорна ж робили, кар’єр був, історичний факт. Тому й Жорнище… Але таємниця із чого робили ті жорна.
Кам’яна будівля, на пагорбі, навпроти монастиря
Вікіпедія пише, що його заснували у 1798 році – то помилка, адже наприкінці 18 століття це вже було містечко, а відомим Жорнище було ще в давньоруські часи, коли тут робили надміцні, якісні жорна. Жорнище славилося своїми жорнами на всю країну. Робили їх із каменю, який добували у кар’єрі, ближче до сусіднього села Лугова. З часом камінь скінчився, кар’єр вичерпали. Що ж то був за камінь? Вже нині ми знаємо, що колись, мільйони років тому (якщо бути точним – 400 мільйонів), тут, недалеко від сучасної Лугової, впав метеорит, утворивши гігантський кратер – астроблему. Зрозуміло з чого робили жорна у Жорнищі? Так, із метеориту. Фантастика.
Текст та фото Романа Маленкова.
