Про Гущинці ми вже згадували на своїх сторінках у фотозвіті Андрія Бондаренка, але хочемо згадати ще раз, адже місцевий палац з того часу відреставровано не було. Нині він у ще гіршому стані, ніж під час відвідин Андрієм – більше побитих шибок, обдерто тиньк, над фронтоном вкрали бляху-перекриття, звідти стирчать трухляві дошки. Навколо все заросло кропивою і чагарями. Похмуренько якось.
Назва Гущинці походить від слова “гуща” – колись тут був густий ліс. Хоча треба почати раніше – колись тут було містечко, яке називалося Білий Камінь. Був у містечку замок та чотири церкви, і було воно небідним, тому й впало в око татарам. З нного разу захопили вони замок, частину міщан вбили, частину захопили у ясир, але були й такі, які заховалися у гущавині сусіднього лісу. Отам, у лісі і виникло поселення, яке пізніше отримало назву Гущинці. Від Білого Каменю залишилося городище із замчищем.
Ліс навколо Гущинців поступово вирубувався, село розросталось. У письмових документах воно вперше згадується під 1468 роком. За свою півтисячолітню історію Гущинці мали багато власників – не будемо їх усіх перераховувати, адже про них є у Вікіпедії, зупинимось лише на останніх двох родах. Отже, на початку 19 століття Гущинцями володів рід Гіжицьких. Вони й збудували головну пам’ятку села – класицистичний палац. Абсолютно стандартний, двоповерховий, із чотирма колонами, палац постав на правому боці Південного Бугу, за сотню метрів від річки. В радянські часи у палаці розміщувалося ПТУ – скільки ж їх працювали в палацах. Заклад розрісся типовими радянськими корпусами, і палац покинули. Тепер він руйнується – довго, але впевнено.
Палац звів Ян Гіжицький, пізніше, як частина весільного посагу, він дістався дочці Яна – Анні. Остання вийшла заміж за представника грузинського княжого роду Абамелеків. Останньою власницею палацу була внучка (а може й правнучка) Гіжицького – Любов Абамелек. Вона звела іншу цікаву гущинську пам’ятку – гранітно-цегляну, модерново-єпархіальну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Якби цей храм був би просто із цегли – була б банальщина, але близько 85% храму збудовано із граніту.
Зовсім недалеко від Гущинців не менш цікаве село Янів (Іванів), в якому є замок та монастир. Якщо вже будете у Гущинцях – обов’язково завітайте і туди.
Текст та фото Романа Маленкова
