Село Поличинці розташоване на півночі Вінницької області, в Козятинському районі. Село досить давнє – його заснували у 1595 році брати Полицькі, осадники місцевості, яка до них називалася Верхоруда Бистрицька. Науковці не виключають, що тут вже було село, яке Полицькі розбудували й перейменували в Поличинці. Брати не були власниками землі – осаджували слободи вони на землях і за наказом Федора Тишкевича. Пізніше село перейшло у власність київського воєводи Януша Тишкевича – того самого, який володів Бердичевом, і подарував свій замок кармелітам босим.
У 1710 році, від Тишкевичів Поличинці перейшли до родини інших відомих польських феодалів – Хоєцьких. Саме Хоєцькі у 1770 році, на місці дерев’яної Онуфріївської церкви, звели нинішню – Преображенську. Хоча існують думки, що церкву заклали на десять років раніше. Не висока, із товстелезними стінами та відносно невеликими вікнами, із контрфорсами, на пагорбі, церква, крім сакральних функцій, мала виконувати ще й оборонні. Навколишні болота підсилювали обороноздатність споруди. Але оборонною вона була недовго, адже татари через кілька десятків років, після побудови, перестали становити загрозу – Крим захопила Росія.
Преображенська церква – пам’ятка архітектури національного значення. Вона унікальна, адже в своїй архітектурі поєднала риси бароко та українського дерев’яного сакрального будівництва. Вона схожа на тризрубний дерев’яний храм-корабель, відтворений у камені (чи то у цеглі). Оборонний характер підкреслюють внутрішні коридори, які ідуть біля вікон – такі собі бойові галереї, для оборонців – в архітектурі звичайних храмів Вінниччини та всієї Центральної України такі коридори велика рідкість.
Кажуть, що церква-фортеця – примха Франтішека Хоєцького, фундатора. Зводили із цегли та великого бутового каменю.
У кінці 19 столітті поряд із Преображенською церквою стояла дерев’яна дзвіниця, будинок священика, бібліотека та стайні. Нині унікальний храм стоїть самотній та маловідомий. За свою історію він був і греко-католицьким, і православним, і православним автокефальним, і складом… Зараз це храм ПЦУ.
Текст та фото Романа Маленкова.
