Дивина та й годі – у селі Козинці, у Липовецькому районі Вінниччини, збереглися два палаци та церква – жоден не є офіційною пам’яткою архітектури, хоча все у гарному стані. Як таке можливо? Палаци красиві, архітектурно довершені, є парк на 8 га – колишній панський, додаткові споруди – цілий комплекс, але туристи тут – рідкісне явище. І до Вінниці всього 27 км.
Інформації про маєток Раковських у Козинцях мало, як і про поміщиків, які його збудували. У Словнику географічному Королівства Польського написано: село Козинці, повіт Вінницький, гміна Гавришовка, парафія Стрижавка, над річкою Кобильна, церква Здвиження святого Хреста для 1393 парафіян. Грунти рівні, чорнозем, спадщина Раковських. І все.
Великий палац Раковських.
Зважаючи на карантин (літо 2020) згадалася, якось, чудова італійська Феррара, з її цегляною юнесківською забудовою, і скажу чесно – Великий палац Раковських у Козинцях, був би своїм серед феррарських кам’яниць герцога д’Есте (хоч усі вони виключно цегляні, але ж не цегляницями їх називати). От зганяйте у Феррару і подивіться, а як не маєте часу – поїдьте у Козинці – великий еклектичний палац, зведений Олександром Раковським у 1885 році, хоч трохи сформує образ цього чудесного італійського міста. Доїхати до Козинців зовсім нескладно – гарна дорога до повороту на Коханівку-Косаківку-Козинці, потім 8 км бруківки – трясе і гуркотить страшно, але доволі рівна. Якщо зважити на пам’ятки Козинців, церкву у Коханівці і дерев’яний шедевр у Косаківці (я ще розповім про нього) – тут може бути достойний туристичний відрізок. Хіба ж не можна, зусиллями трьох сіл, зробити ті 8 км дороги?
У Козинцях найстаріша школа Вінницької області. Заснували її у 1862 році, щоправда, тодішня будівля школи не збереглася, нині ж вона у Великому палаці Раковських, тому будівля перебуває у гарному стані (як для школи), єдине – жаль, що не збереглося панських інтер’єрів. І дуже псує палац радянська прибудова спортзалу. В стінах цієї школи вчилося немало відомих людей, хоч Козинці й невелике село (всього 360 мешканців): екс-голова Верховного суду Василь Онопенко, генерали Валерій та Олександр Бевзи, художник Федір Панчук, контр-адмірал Військово-морських сил Іван Князюк, знаний архітектор Одеси Олександр Циркун, відомий вінницький уролог Вінниці Микола Білоус, та ще й батько мера Києва Григорій Косаківський (не дивно, адже сусіднє село – Косаківка, все дані з Інтернету).
Малий палац Раковських.
Поряд із палацом-школою є палац-гуртожиток – Малий палац Раковських. Він був зведений також у стилі еклектики, у 1850-х роках. Також дуже симпатична споруда, хоча й менша. Гуртожитком для вчителів він був давно, а нині він у приватній власності – тут квартири. Палац будувався Раковськими, як головна резиденція, але із появою значно більшої резиденції, почав виконувати роль флігеля та гостьового будинку.
Малий палац праворуч від школи (якщо стояти обличчям до неї), ліворуч і за школою великий парк (8 га), а ще сторожка, яка стоїть, біля колишнього головного заїзду в садибу. Поряд із сторожкою якісь господарські будівлі та клуб, який нагадує класицистичну споруду (з колонами). За словами місцевих мешканців, їх збудували вже у повоєнний час.
Клуб.
Сторожка.
Дерев’яна Воздвиженська церква була зведена у 1877 році, на місці старішого храму. Це досить типовий «єпархіальний» проект, у гарному стані.
До своїх пам’яток мешканці Козинців відносяться досить банально. Ну пан будував, ну старе, а шо толку. У палац-школу нас пустили, хоч і після перемовин із директор – там не багато цікавого, хіба що панські радіатори для обігріву – дуже великі. У палац-гуртожиток – не пустили, приватна власність усе таки. Але Козинцями ми залишились дуже задоволеними. Небагато таких сіл в Україні, де є два гарних палаци. От тільки інформацію накопали куценьку. Може ви знаєте більше? Поділіться.
Текст та фото Романа Маленкова.
І ще трохи Великого палацу.
