Вперше оздоблення палацу Когана у Вищеольчедаєві на Вінниччині побачив роки чотири тому на світлинах з мережі. І ще тоді воно мене неабияк вразило. І ось випала нагода все це побачити на власні очі. Скажу, що, незважаючи на час, який минув (а, звісно, у будівлях, що перебувають у стані руйнації, збереженого залишається все менше та менше), візуально такі речі при безпосередньому контакті справляють ще більше враження, ніж знайомство за світлинами. Хоча сам палац, що заріс деревами та кущами, зовні не є чимось супервидатним, але ліпнина та розписи інтер’єрів другого поверху роблять його однією з найпривабливіших локацій не лише у Вінницькій області.
Перша згадка про село відноситься до 1431 року. З того часу і до початку XVII ст. Ольчедаїв належав родині Язловецьких. Чоловіча лінія роду згасла на Геронімі Язловецькому, а його маєтності в 1616 році поділені. Таким чином, Ольчедаїв дістався до однієї з гілок роду Чурилів, а у другій половині XVII ст. як посаг переходить у власність родини Дзєржків, у яких перебуває близько двох столітть, коли у останній третині XIX ст. маєтки Дзєржків були продані за борги з публічних торгів.
Про життя Нафтула Янкелевича Когана в період до його збагачення нічого не відомо. За легендами, які оповідають, він був бідним євреєм, що збирав та перепродував різний непотріб, але одного разу серед цього непотребу він знайшов торбину золота. З цього часу Нафтул став заможним, зайнявся цукровими заводами, які ще більше його збагатили.
Нафтул Коган певною мірою не належав до цукрових магнатів. На відміну від інших, він керував “лише” трьома цукроварнями – власними у згадуваному Вищеольчедаєві та в Малих Висківцях, а також орендованим в Носківцях. Окрім цукрового заводу у Вищеольчедаєві мав млин, займався постачанням пшениці та лісу. З часом Нафтул Коган стає купцем 1-ї гільдії.
Цікавий факт. В 1907 році Нафтул Коган був заарештований по підозрі в навмисному підпалі застрахованого цукрового заводу в Носківцях. Про це писали в газетах. Зокрема, газета “Киевлянин” 10 липня 1907 року писала: “По требованию судебного следователя арестован в Киеве сахарозаводчик Нафтул Коган. Арест, как говорят, имеет связи с делом о пожаре в Подольской губернии Носковетского сахарного завода. Коган бьіл в то время арендатором того хорошо застрахованного завода”. А от чим завершилась ця справа, невідомо.
Після 1917 року Нафтул Коган емігрував до Франції, де прожив до 82 років. Помер 1932 року та похований у родинному склепі на кладовищі Монпарнас.
У Вищеольчедаєві неподалік від цукрового заводу, над річкою Лядова Коганом збудовано палац (хоча деякі джерела говорять, що початково палац був власністю Дзєржків, можливо й так, і Коган придбав палац для власного проживання, але інтер’єри, що бачимо, вже напевно з’явились за Когана). Невідомо, чи лише на другому поверсі початково була така пишність. У всякому випадку, на першому там від неї нічого не залишилось, окрім розеток під люстри. А ось на другому поверсі ліпнина скрізь, у всіх кімнатах та залах, неї аж незвично багато – на стелі, стінах. А ще ж і розписи (теж, до речі, в обрамленні ліпнини), вишукані декоровані двері.
Після другої світової війни в будівлі був облаштований дитячий садок для дітей робітників цукрового заводу. В 1991 році садибі надано статус пам’ятки архітектури місцевого значення. А в 2011 році сталось лихо, зайнялось горище, і хоч пожежу досить швидко загасили, садочок вже не відновлювали. З того часу будівля все більше руйнується, перший поверх вже зовсім в руїні, підлога у велетенській веранді провалена, і це провалля дивиться на людей з докором.
Надія на відновлення палацу ще жевріє. Початок реставрації запланували на наступний рік. Вікна затягли плівкою, так би мовити, законсервували. Правду кажучи, така “консервація” є сумнівною, в деяких місцях плівку вже обдерли. Будемо сподівтись, що кошти на реставрацію дійсно знайдуться, адже таку пам’ятку втрачати не можна.
Цукровий завод Когана також стоїть руїною. З понад іншого виділяється будівля контори заводу, яка сама по собі теж нагадує невеличкий палацик у неоготичному стилі. До речі, директором заводу свого часу був син Нафтула Когана, Мойсей Нафтулович Коган.
P.S. Обговорювали з друзями походження прізвища Коган. Ось що знайшов. “Прізвище Коган – одне з самих поширених єврейських прізвищ. Згідно однієї з гіпотез – це прізвище є варіантом відомого прізвища Коен, яке вказувало на належність до жерців в Єрусалимському храмі. Статус коена передавався за спадком по батьківській лінії від Аарона, брата Мойсея, за умови дотримання певних обмежень – не одружуватись на розлученій, не доторкатись до мертвого тіла та інших”.
Текст Ігоря Дорожка, фото Романа Маленкова.
Контора цукрового заводу.
