На східному краєчку Погребищенського району, на річці Оріховатці, лежить чималеньке (близько 900 мешканців) село Новофастів. Раніше село називалося Голохвасти або Голохвастів (ото звідки Свирид Петрович), ну а хто його перейменував – точно не відомо, як не відомо і хто заснував село, і коли. У 18 столітті воно вже існувало. Було купа власників, поляків, бо тоді то була територія Польщі, із яких варто зупинитись на Ганських – це прізвище ми знаємо по історії із Бальзаком, та Любовицьких, які купили маєток наприкінці 19 століття.
З тими Любовицькими багацько цікавих історій пов’язано. Наприклад, Стефан Любовицький, той, який купив Новофастів, прийняв російське громадянство, був генерал-адьютантом, дурнуватим дуелянтом, який порішив купу народу, а потім і сам наклав на себе руки – чи то застрелився, чи то повісився.
Назва Новофастів з’явилася у 1805 році, а десь років через 5 в селі з’явився класицистичний палац і парк. Нам місцеві казали, що десь ще є якісь залишки фундаменту, від маєтку, та занедбаний парк. Ми не знайшли – лише напівзруйнована будівля, напевне колишня сторожка-кордегардія.
У 19 столітті Новофастів був містечком. В 1860 році тут мешкало півтори тисячі осіб, причому 500 євреїв, що вказує на розвиток торгівлі і ремесел. Про це пише Похилевич.
Головною пам’яткою Новофастова є покинутий водяний млин. Дуже цікава будівля, схожа на палац, була зведена у 1896 році. Більшість авторів у інтернеті кажуть, що збудували млин Боровські, але один, шанований мною, сайт вказує, що його звели представники роду Монтрезор – останні власники Новофастова.
Водяний млин нині покинутий. Цю прекрасну споруду намагалися реконструювати, навіть замінили перекриття, які у млинах того періоду робили дерев’яними, на бетонні. Але далі справа не пішла, і стоїть красень млин біля дороги на Київ, радуючи око нечисленних подорожніх.
Кілька джерел із мережі стверджують, що у Новофастові є церква, велика, класицистична, зведена у 1831 році – Михайлівська. Похилевич теж про неї пише. Як ми могли її не помітити і про неї не знати. Наступного разу знайдемо.
PS. Знайшли церкву – вона досить велика, із великою банею та барабаном. За стилем – зрілий класицизм. А ще у Новофастові є дуже велика радянська мозаїка. Пропагандистська, із окупантом-будьоновцем, але виконана доволі майстерно. За селом, дорогою на Погребище можна побачити ще одну мозаїку, напевно тих же авторів. На зупинці “Жовтневе” на брукованій дорозі.
Текст Романа Маленкова.
Михайлівська церква
Руїни маєтку
