На наших сторінках вже писалося про Мурафу, але не можу ще раз не згадати про її костьол, адже він є одним із кращих сільських храмів України. Можливо це найкращий храм із зведених на кошти Потоцьких. Таке диво ніби й не очікуєш побачити на Вінниччині, але скільки ж можна не очікувати, давно пора сприймати Вінниччиною одним із найцікавіших туристичних регіонів України, навіть не зважаючи, на її еталонну провінційність.
Величезне щастя для Мурафи, що московити прийшли сюди у 1793 році – до цього часу Йоахим Кароль Потоцький, страшний їх ненависник, встиг добудувати монастир домініканців, і спокійно вмер. Вмер у 1791 р., відразу після завершення храму (почав будувати у 1786 р.), й у ньому ж був похований. До речі найбільш відомий в Україні представник роду Потоцьких – Станіслав Щенсни, був прихильником москалів, і дуже далеким родичем Йоахима Кароля – це були різні гілки роду – Срібна Пилява та Золота Пилява (це їхні герби), які розділилися ще у середині 16 століття. А так маємо прекрасний храм – еталон пізнього бароко на Вінниччині, який усе своє існування не зачинявся, і нині перебуває у прекрасному стані.
Під час одного із візитів до Мурафи ми спостерігали процедуру першого причастя діток – гарненькі, біленькі – світлий, красивий ритуал, як у кіно. Аж не віриться, що ми в Україні.
Фото і трохи тексту Романа Маленкова
