Штетл в перекладі з ідиш – містечко. Євреї народ мудрий і дивний – мудрий, бо за тисячоліття поневірянь без країни і землі, не втратив свої ідентичності, самосвідомості, і, мабуть, це найерудованіша нація в світі; дивний – бо тисячоліття підкорявся цілій купі умовностей, як отой Джим, із радянського мультика, “соблюдал дня режим” – про це купа анекдотів, типу: мама я змерз? – ні, ти голодний. От і штетл повинен був відповідати купі умовностей: ринок, костьол, православна церква, синагога, і якщо якогось із пунктів немає – то вже не штетл, або не зовсім штетл (якийсь недоштетл). Найбільше штетлів було на Поділлі, і Шаргород один із найеталонніших. На наших сторінках вже двічі писали про Шаргород: Андрій Бондаренко та Ukrmandry, але думаю можна і втретє згадати про це чудове місто. Фотозвітом.
Костьол Святого Флоріана був зведений наприкінці 16 століття. Ззовні це досить проста, велика споруда, базилікального типу. Помітно що храм виконував ще й фортифікаційні функції – тут товстелезні стіни. А в часи турецької окупації, коли Шаргород став Кучук Істанбулом – в храмі, напевно, була мечеть.
За внутрішнім оздобленням костьол Святого Флоріана один із найгарніших в Україні.
Стації (стояння) – 14 зображеннь шляху Христа на Голгофу. В шаргородському костьолі вони унікальні.
Шаргородська оборонна синагога була найпершою мурованою будівлею міста. Це синтез ренесансу із мавританським стилем. Вважається однією із найкращих синагог України. В радянські часи тут був цех консервного заводу – чавили сік.
Колишній Миколаївський василіанський монастир був зведений у 18 столітті на руїнах замку. Нині православний. Колись тут був колегіум, який закінчили Степан Руданський та Михайло Коцюбинський.
Фото Романа Маленкова
