Село Цибулівка розташоване у Тростянецькому районі, між Жабокричем та Ободівкою. Заснування села датують початком 18 століття, хоча відомий переказ про цю місцину, пов’язаний із більш давніми часами – це оповідь про Криницю Слави, яку козаки поставили на місці знищення загону буджацьких татар, та визволення із ясиру значної кількості українців. Та криниця існує в селі й нині, вона є історичною пам’яткою.
Цибулівка почалася із хати втікача від пана із сусідньої Верхівки, селянина на прізвище Півкишка, який вирощував цибулю на правому боці річки Бережанка. Згодом поряд почали селитися інші селяни-втікачі – так з’явилася Цибулівка. Згодом з’ясувалося, що село лежить на панських землях, і у нього є власники. Спочатку ними були Потоцькі, потім – Собанські.
На лівому боці Бережанки селились втікачі із Литви, яких називали литовчуками. Так з’явилася Нова Цибулівка. У обох сіл спочатку був один власник. Наприкінці 19 століття Собанські відпродали Нову Цибулівку Щенявським. А у 20 столітті два села об’єднали в одне. Вже не Собанські – совєтські.
В селі було декілька церков. Їх будували, перебудовували, руйнували. Нині залишилась одна – зведена у єпархіальному стилі дерев’яна церква Олександра Невського. За стилем це кінець 19 століття. В реєстрі пам’яток зазначено 1876 рік. Освячена на честь святого, якого канонізували не зрозуміло за які заслуги, який був побратимом сина Батия Сартака, який переміг християн на Неві та Чудському озері (хоча достеменно не відомо, чи були ці битви взагалі). Значить кожному, хто переміг шведів, чи німців – канонізацію? Церква, хоч і черговий клон із єпархії, але досить красива і доглянута. Є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Текст та фото Романа Маленкова
