Коли надворі така паскудна погода, причому паскудна вже не перший тиждень, хочеться чогось яскравого і барвистого. Квіти зараз у дефіциті, бо не сезон, та ще й на завтра вони знадобляться. Тож помилуюся поки вінницькими графіті. Ну ж бо не весь час роздивлятися старі будинки.
Звісно ж, геть усі графіті міста я тут викладати не буду, бо їх достобіса, та й не всі вони гарні. Тому обмежусь тими, що мені найбільше подобаються. Тож поїхали!
Починаю із самісінького центру. Вистрибую із трамваю коло макдональдсу та пірнаю до морських глибин прямо в тутешньому сквері. Навколо плавають русалки із восьминогами…
…якісь інші глибоководні чудиська…
…та різноманітні кольорові рибки.
Переходжу Соборну на інший бік та прямую нутрощами Магіценру до скверу Козицького.
Прямо коло іншого виходу з торгового центру на стіні оселились лелеки, корова та балерина із ногами, що згинаються в колінах в різні боки
Поруч в клітці висить папуга. “Сва-бо-ду-па-пу-га-ям!!!”
А це так розмальовано туалет в тому таки сквері Козицького
Стара трансформаторна будка (чи що то воно за сарай?) також може бути красивою. 
Бік тієї самої цегляної будки. Хто не зорієнтувався на місцевості, підказую: це знов таки в сквері Козицького за дитячим рошенівським майданчиком.
Агітація від МНСників, як правильно користуватись елктроприладами і наочне зображення правильності набору номеру 101 у випадку пожежі. Графіті намальоване на задній стіні кінотеатру Родина.
Іще одна трансформаторна будка. Цього разу на розі вулиць Козицького і Першого Травня.
Неподалік стіну одного із старих будиночків прикрашає ось така Зая.
Художник, який сам себе намалював пензликом-ліхтарним стовпом на вулиці Михайличенка.
Гламурний стовп коло салону краси. Це я знов повернувся до вулиці Козицького, тільки тепер вже по інший бік від Соборної, спускаючись до староміського мосту.
Ворота того самого салону краси прикрашають голови Ернесто Че Гевари та Муаммара Каддафі. Натяк на те, що після відвідання салону краси на вас чекає героїчна смерть?
Підворітня із трафаретними малюнками навпроти обласної ради.
Задня стіна одного з приватних будинків на розі вулиць Гоголя та Хлібної. Наочний приклад, що двори не обов’язково мають бути нудними і сірими.
Ембріон у долонях та парочка трафаретних Далі на п’ятиповерхівці в кінці Соборної
Якщо кому коло Бугу припече відлити, то буде що пороздивлятися за цим потрібним процесом. Ну та опори мостів у всій країні, здається, і призначені лише для того, щоб на них малювати графіті, та справляти поряд природні потреби.
А це я вже перейшов на Замостя. Закапелок з кафе-баром Едем поруч з колишнім Дитячим Світом.
Інша стіна того закапелку.
Фламінго на Тімірязєва коло Центрального ринку.
Ну і насамкінець мій улюблений паровозик кур’єрської контори Нічний Експрес на Карла Маркса.
Текст та фото Вадима Постернака 
posterrr
