Давньогрецьке місто на західному узбережжі Анатолії, недалеко від гирла річки Маандр (Маандер) в древній Карії. Його руїни розташовані між селами Batiköy і Balat на сухій гористій рівнині. От зараз не здогадаєшся, що море принесло йому багатство і славу. Бродячи серед цього будівельного мармурового мотлоху посеред рівнини важко уявити, що Мілет, віддалений від узбережжя кілометрами оливкових гаїв і полями, міг бути головним портом Іонійського союзу давньогрецьких міст. Геродот називав його «перлиною Іонії». Стоячи на верхніх рядах театру, який стояв на морському березі, скільки не вдивляйся – море не побачиш. Море відступило в результаті замулювання і тепер, як насмішка виглядають залишки агори підтоплені водами.
Як і будь-яке порядне місто античності Мілет заснував, як нескладно здогадатися, Мілет – божий синок покровителя музики, віщування і лікування Аполлона і німфи Ареї. Йому довелося втікати з Криту від синів Європи від Зевса. Мінос (теж знайомий персонаж) і Радамант закохалися в юнака Мілета – от йому й довелося втекти.
Після загибелі мінойської цивілізації на Криті від виверження вулкану в Атлантиді, яка зараз відома як острів Санторін, Мілет заселили греки. На новий 1000 до н. е. рік сюди прибула нова хвиля переселенців з Європи — греків-іонійців, та стільки, що все узбережжя стало називатися Іонією. Мілет захопив Нелей син Посейдона, як він писав на візитівках, хоча по факту був сином останнього афінського царя Кодра. Знищивши всіх місцевих чоловіків, греки взяли їх жінок собі за дружин.
До перського вторгнення в середині VI століття до нашої ери Мілет завдяки вдалому розташуванню був багатим і, можливо, найбільшим грецьким містом.
Мілетець Μιλήσιοι у греків було синонімом щасливих і успішних людей, улюбленців долі.
Усі зайві роти відправлялися шукати долі й засновувати колонії в районі Мармурового і Чорного морів. Гроші у місто текли рікою, а ріка… продовжувала приносити осади. Тепер, завдячуючи мілетцям, трохи й в Україні залишилося від мілетського конструктора лего. От не повний перелік міст, які заснували вихідці з Мілету у нас:
– Борисфен , Борисфеніда, — найдавніша грецька колонія в Північному Причорномор’ї на острові Березань (при впадінні Дніпра-Борисфена в Чорне море, поблизу м. Очакова).
– Пантікапей зараз Керч.
– Мірмекій — на березі Керченської протоки на схід від Пантікапею.
– Тірітака — засноване на південь від Пантікапею, розташована у Камиш-Бурун (Аршинцево) — південний район сучасної Керчі.
– Ніконій — на східному березі Дністровського лиману у межах сучасного села Роксолани (Овідіопольський район Одеської області).
– Керкінітида тепер Євпаторія.
– Калос Лімен – на території сучасного селища Чорноморське.
– Ольвія у дельті Гіпаніса (Бугу) та Борисфена (Дніпра).
– Тіра зараз під стінами Акерманської фортеці у Білгород-Дністровському
– Феодосія і Мелітополь – це і є Феодосія та Мелітополь.
Мілет і Коринф встановили фактичну гегемонію над Грецією. Не забували й про батечка Аполона. Жерці його храму в Дідімах під Мілетом видавали ̶о̶р̶д̶е̶р̶и̶ ̶н̶а̶ ̶к̶в̶а̶р̶т̶и̶р̶и̶ благословення на заснування колоній.
Мілет у цей час перетворився на справжню культурну столицю тодішньої Еллади, як це не парадоксально багато в чому й завдяки тирану Фрасибулу, що захопив владу в місті. Можливо, непогані поради давав йому його радник і друг – перший грецький філософ і математик Фалес, керуючись своїм же принципом “Найважче – пізнати самого себе, найлегше – давати поради іншим”. Адже «про друзів потрібно пам’ятати не тільки в їх присутності, але й за відсутності». «Пізнай самого себе» непогане побажання від нього кожному, хоча мій улюблений його вислів інший: «Хто щасливий? Той, хто здоровий тілом, обдарований спокоєм духу і розвиває свої обдарування». Фалес був засновником мілетської школи філософії, а найвідомішим його учнем був Піфагор.
У Мілеті народився Гекатей Мілетський автор трактату «Землеопису», де вперше подано відомості про Скіфію, її річки, місцеве населення, грецькі колонії.
У місті любили науки, ремесла і мистецтво. Мілет був також батьківщиною філософів Анаксимандра і Анаксимена, логографів Кадма, Гекатея і Діонісія, письменника Аристіда.
Мілетці будували військові і торгові кораблі, розвивали філософію і театральне мистецтво. Подейкують, саме вони створили грецький алфавіт.
Мілетці добровільно визнали владу Кіра, а от щодо Дарія вони прогадали. Чи то не були вони настільки хитрі, як скіфи, чи покладалися більше на флот, а не на простори, чи не були настільки хоробрі, як греки під Марафоном, але повставши проти персів, потерпіли страшну поразку. Місто після річної облоги знищили дощенту, а рештки мешканців обернули на рабів та відправили вглиб Перської держави.
Мілет згодом відбудували і місто отримало регулярне планування, за так званою, Гіпподамовою системою, названою на честь архітектора, мілетця за походженням. Це зараз нам здається очевидним, що вулиці мають перетинатися під прямими кутами, створюючи прямокутні квартали й площі, а тоді це було дуже ексцентрично. Аж так, що комедіограф Аристофан у «Птасі» зобразив геометра Метона, який намагається за допомогою циркуля і лінійки спроектувати небесне місто – «квадратом зробивши коло», але виганяється за хвастощі.
У Мілеті народилася «комсомолка, актівістка і просто красавіца» – Аспасія дружина афіняни творця «золотого століття Афін» Перикла.
Перси, афіняни, спартанці й так по черзі аж до Александра Македонського, якому довелося брати місто штурмом.
Між Мілетом і розташованою на протилежному боці затоки Прієною колись було близько 15 кілометрів морської гладі. Але ось римлянам пощастило менше. Коли вони з’явилися на цих берегах, Мілет уже занепадав через замулення затоки водами ріки. Обміління не дозволяло Мілету приймати кораблі, а згодом море взагалі відступило на кілька кілометрів. Місто було позбавлене головного джерела свого існування і мешканці залишили його.
У місті ще навіть встиг народитися Ісидор Мілетський Старший, що був архітектором Собору Святої Софії у Константинополі.
Розкопки в Мілеті проводять уже понад 120 років німці, а тому нічого дивуватися, що в Пергамоні в Берліні стоять як новенькі Ринкові ворота Мілету, які були переміщені по шматочках в Німеччину і знову зібрані. Поряд з храмом Зевса з Пергама, але на відміну від ретельно обнесеного парканом з фунікулером і прокладеними доріжками Пергама, у Мілеті немає нудних геометричних будівель, а є просто величні руїни.
Усі пам’ятки Мілету варті уваги, але все ж театр – це топчик, як кажуть мої діти. На 15 000 чоловік був побудований в 4 столітті до нашої ери, хоча сьогоднішній його вигляд іде з римських часів. Раніше з верхніх рядів театру було видно усі 4 порти міста, хоча й зараз він вражає. Сядьте й прислухайтесь. Пошліть привіт далекій Скіфії-Україні.
Текст і фото Сергія Щербія
