За 8 кілометрів від Сельчука (Ефесу) на висоті близько 350 метром над рівнем моря знаходиться невелике чарівне село Шіріндже (Şirince). Існують різні точки зору про час його появи на світ. Називається і V століття, і більш пізні дати. З турецького сучасна назва, яка з’явилася тільки у 1926 році, перекладається як «приємний, милий».
До цього село носило назву Çirkinçe Ширкінце тобто турецькою потворне. Існує історія, що село було заселене звільненими грецькими рабами, які дали назву, що відбивала бажання відвідувати їхні замешкання.
Інша ж легенда свідчить, що село було так названа за первісним числом поселенців, яких було сорок Kırkınca (Киркинджа) тобто Сороковка. «Завдяки» вимові греків турецьке Kırkınca стало Kirkince, яку уже турки чули і вимовляли як Çirkinçe Чіркіндже тобто потворне.
Як би там не було, але місця тут прекрасні. Шіріндже – одне з небагатьох справді красивих історичних сіл, що залишились на західному узбережжі Туреччини.
У 19 столітті це було грецьке село. Після відомих подій початку минулого століття греків, які становили більшість, з Шіріндже виселили.
Відома у Греції, але не у нас, ліва письменниця Дідо Сотіріу головних героїв свого роману “Кривава земля” Ματωμένα Χώματα” (англійська назва Farewell Anatolia) поселила теж тут. Письменниця народилася поряд в Айдині. Досить автобіографічний твір розповідає про травму греко-турецьких взаємин минулого століття та виселення греків з Малої Азії.
Пишуть, що до середини 90-х років село було дуже занедбане. Ще й зараз далеко не всі будинки відреставровані та заселені. А саме оці білосніжні двоповерхові будинки 19 століття, побудовані з каменю і цегли, з черепичними дахами та великою кількістю однакових за розміром вікон та балконів і є тим магнітом, що притягує туристів. Грецькі зовні, турецькі зсередини будівлі заборонено перебудовувати. Тут живуть мусульмани і християни: 1 мечеть і 2 церкви.
З появою готелів у будиночках та увагою німця Хельмут Херманн Краусс Helmut Krauss справи пішли на краще. Він був співвласником німецького господарства Weinkellerei am Goldberg GmbH, яке виробляло фруктово-ягідні вина. Саме популярне було ожинове. 1996 року ожина в Німеччині і Скандинавії не вродила й Крауссу прийшла в голову чудова думка відкрити в Туреччині паралельне виробництво вин з ожини, якої в Туреччині було багато. Зараз виноробня і ресторан Artemis Şirince з Шіріндже користується загальнотурецькою популярністю і «засвітилося» в Європі. І не тільки в ній – корейці в списку головних імпортерів продукції виноробні обійшли німців. Крім виноградних вин Artemis Şirince продовжує виробляти кілька фруктових: з ожини, чорної шовковиці, малини, яблук, персиками, граната, дині та вишні.
У селі практично в кожній оселі тепер торгують домашнім вином, а також оливковою олією, милом, кремами на основі оливкової олії, спеціями, варенням і взагалі усім, що завгодно.
У Ширіндже їдуть, щоб відпочити і заночувати в одному з миленьких пансіонів, поїсти, може, випити вина. Побродити по вузьких вуличках, вимощених камінням, серед соснових лісів і пагорбів, вкритих оливками та виноградниками.
Текс і фото Сергія Щербія
