За 5 км від польського кордону, при дорозі на Дуклю, у північно-східному кутку Пряшівського краю, лежить село Гунківці Hunkovce. Нині тут мешкає близько трьох сотень осіб, із яких 88% – греко-католики, 4% – православні, але 78% – словаки. Зрозуміло, що це Лемківщина, і колись майже всі мешканці Гуньківців були лемками, відповідно, українцями. Але спочатку, за кошти Росії, їх переконали в тому, що вони русини, а потім, не розуміючи, що ж це за етнос такий, більшість населення пословачились.
Гунківці в письмових документах вперше згадуються під 1548 роком. Це було село лісорубів та пастухів. В 1799 році в центрі села, на пагорбі, недалеко від річки Ладомирки, збудували дерев’яну Покровську церкву. Під церкву поклали низький кам’яний підмурок. Це типовий лемківський храм, який має три верхи, тридільний зруб, стіни, обшиті вертикальними дошками – шалівкою, чотиригранні пірамідальні дахи, із цибульками нагорі, вкриті гонтом. Навколо церкви оригінальна огорожа.
Храм було пошкоджено в часи світових воєн. Його ремонтували у 1922 та 1944 рр.
Під час Другої світової війни поряд із Гунківцями відбувалася страшна танкова битва Карпатсько-Дукльської дуги. Біля церкви розташоване німецьке військове кладовище, де поховано 2918 воїнів. Загарбники, але місцевий люд вшанував загиблих, облаштувавши великий військовий цвинтар. Зрозуміло, що за німецькі гроші, але ж…
Текст та фото Романа Маленкова
