Дорогою на Великий Березний, за 10 км до села Убля, де розташовано КП до України, лежить село Кальна Розтока Kalná Roztoka. Тут 550 мешканців, з яких 62% – православні і 33% – греко-католики. Римо-католиків лише 8 осіб, хоча це титульна конфесія у Словаччині, а словаками записалося аж 65% населення. Давнє лемківське село чи то вже не лемківське, чи то лемки нині стали словаками, хоча зрозуміло, що лемки – український етнос.
Одним селом Кальна Розтока стала у 1866 році, а до того це було два лемківських села – Кальна і Розтока Убланка. Топоніми збереглися й нині.
Перша письмова згадка про маєток Другетів в районі Кальної, датується 1554 роком. В ті часи, як і у 19 столітті, місцеві мешканці займалися лісовими промислами, виготовленням деревного вугілля та скотарством – усим, що давав ліс. Мабуть вони були неабиякими майтрами-будівельниками, але ж збудували собі церкву із березових колод. Нонсенс. Вирішили зекономити, а береза була найдешевшою в лісі.
Отже, церкву Івана Хрестителя, у лемківському стилі південно-східного типу (із дзвіницею над бабинцем та сигнатуркою на хвості) збудували у 1839 році, на місці давнішої. Береза недовговічна, швидко трухне, тому, щоб уберегти дерево храм вкрили глиняною “шубою” і побілили. І от тепер маємо дерев’яно-глиняну лемківську церкву, можливо єдину таку.
У церкві зберігся іконостас із давнішого храму – його датують 18 століттям.
Поряд із Кальною Розтокою розташований лісовий заповідник Гавешова, який включений у Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Текст та фото Романа Маленкова.
