От не вкладається в голові, що турецький західний шматок Малої Азії – це історично шматок Елади. Теоретично з вивченої історії, так. А коли їдеш за кермом по країні – пробуксовка в мізках. А тут ще й генуезькі колонії та фортеці у Туреччині (от не звучить), на берегах Егейського моря (о, так би й одразу. Норм).
Ок. Проте так. Спочатку тут були еліни. Одначе місто Пітана філософ Аркесілая, математик і астроном Автоліка, що у ньому народилися, нічого мені не говорять, а тому перейдемо одразу до генуезців. Жителі Генуї у середині 13 століття активно торгували по всьому Середземному та Чорному морях. Їхніми одвічними суперниками були венеціанці. Венеція контролювала безліч ключових портів на островах архіпелагу і на узбережжі теперішньої Сирії, де розташовувалася фортеця Акра, подарована їй хрестоносцями за допомогу на море. Генуезці могли похвалитися сильнішими позиціями в Чорному і Мармуровому морях, де розташовувалася генуезька колонія Галата, до захоплення її турками яка представляла собою не що інше, як східний аналог Генуї. Генуезькі фортеці розташовані в Криму.
У Мармуровому морі неодноразово розгоралися битви між флотами супротивників. Тому дуже вдалим ходом з боку генуезців було підписання Німфейського договору у 1261 році з візантійським імператором Михайлом VIII Палеологом, який прагнув відвоювати Константинополь. Місто було захоплене і перетворене на Латинське королівство під час 4-го хрестового походу не без допомоги Венеції.
Генуезці прагнули помститися своїм одвічним ворогам венеціанцям і запропонували сильний флот для відвоювання міста. Парадокс, але допомога генуезьких кораблів в Босфорі не знадобилася. Нікейці зайняли Константинополь власними силами. Проте було пізно. Генуезці стали панувати в Чорному морі і на ринку самого Константинополя, а договір, напевно, можна вважати самим невигідним.
Десь саме цей час генуезці й побудували на довгому мисі глибокої затоки, яка розташована на північ від Фочі, невеличку фортецю. Згідно з легендою, побудували дуже швидко. Буцім-то було обіцяно, що раби, які несли найбільше каміння, будуть звільнені. У 2020 році вона разом із сусідкою увійшла в попередній список об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Туреччині «Торгові шляхи і зміцнення на генуезьких торговельних шляхах з Середземного в Чорне море». Затоку називали на честь Святого Варфоломія, але тепер вона відома як затока Çandarlı, за ім’ям великого візира Халіл-паші Чандарлі, який перебудував і зміцнив фортецю. Протягом свого 24-річного терміну перебування на посаді великого візира він виявляв інтерес до моря, флоту і прибережних міст. Турки не знали мореплавства аж до появи Барбароси. Проте коли біля порту була фортеця, оточена 16-метровою стіною з п’ятьма бастіонами, вони могли тут оселитися. Кам’яні стіни були побудовані міцними з урахуванням появаи артилерії.
Будучи великим візиром султана Мехмета II завойовника, він був проти завоювання Константинополь. А уже після початку облоги перший почав нудіти про відступ з-під його стін. За це він заплатив життям, після того як Константинополь взяли.
Саме селище видається довгим мисом у море й на ньому безліч старих і нових білих будиночків, що продуваються вітрами.
Текст і фото Сергія Щербія
