Мандруючи гостинною Туреччиною, подекуди зустрічаєш фантастичні, неймовірні артефакти, в існування яких повірити дуже важко. Так, ми всі знаємо, що тут відбувалися події, котрі неодноразово змінювали хід світової історії. Країни, що виникали та зникали, воювали та були поневолені, залишили по собі безліч руїн, де вже сотні років невтомно гребуться археологи. Але багато чого залишається поза увагою високочолих мужів. Є чимало історичних об`єктів, де вчені з`являються раз у кілька років, фіксуючи зміни, що залишає на них невблаганний час. Але, якщо дійсно пощастить, то можна натрапити на майже забуті свідоцтва того, що тут у давнину вирувало життя.
Геродот у своїй „Історії” пише: „…Там річка Лік спадає в яругу, зникає в ній і знову з’являється на відстані приблизно п’яти стадій…” Під текстом маємо коментар редактора, мовляв, насправді вода не під землею тіче, а в вузькій ущелині. Хто ж був правий: Геродот чи редактор?
Щоб з`ясувати це, їдемо на місце подій: сучасне місто Аванос, колишня Ванесса.
Тут колись працювали французські вчені. Все заміряли, зфотографували та поїхали. Десь тут була гребля, що слугувала єдиним на сотні кілометрів шляхом для караванів верблюдів. Від греблі за дві тисячи років нічого не лишилось, тепер неподалік, на новому місці збудована нова – там працює електростанція. В кілометрі звідси – село, колись покинуте греками, а тепер майже покинуте турками. Там ще хтось живе, тримає городи. Гребля, що по ній каравани перетинали річку, перекривала русло, спрямовуючи води в штучний тунель, пробитий людьми в скелястому березі. Тунель зберігся, хоча входи до нього знайти непросто. Високий берег над ним перетворений на справжній лабіринт: тут справжнє підземне місто з житловими приміщеннями, караван-сараєм, стайнями верблюдів, засобами оборони та іншими печерними комунікаціями, необхідними для функціонування тогочасного мегаполісу. Якось інакше переправитись було складно – болота, солончаки, гори. А мости й дотепер, буває, зносить непередбачуваним стрімким потоком. Тож, місто було заможним і могло захистити як себе, так і чисельних торгівців, що прибували з караванами.
Але часи змінилися й змінилися торгові шляхи, зник кордон, на якому стояло місто. В тунелі сталися обвали, вода прорвала та розмила греблю. Тепер тут нікого немає – лише птахи.
А Геродот, старий шкарбун, таки не збрехав!
Автор Андрій Яковенко.
