Першим католицьким храмом Язловця був дерев’яний костел Марії Магдалини, і розташовувався на узвишші за межами міста. У 1548 році ксьондзем у храмі був Хшановський. У 1642 році було виділено місце під новий мурований храм на цвинтарі. З опису 1805 року відомо, що храм «з чотирма стінами, фундамент з твердого каменю, під фаціятами підпертий двома контрфорсами. Вся ця резиденція, костел і стайня, є обведені муром, аж до півночі вулиці Вірменської». Пізніше храм розібрали.
У 1589 – 1590 роках на тому ж пагорбі, де стояв дерев’яний костел Марії Магдалини, тодішній власник Микола Язловецький збудував для ордену домініканців величезний костел у стилі пізньої готики і ренесансу, освячений під титулом Вознесіння Найсвятішої Діви Марії. На відміну від свого батька Юрія, який був кальвіністом, Микола Язловецький повернувся до католицизму. Домініканцям допомагала і жінка його рідного брата Гієроніма Елеонора Острозька навіть не зважаючи на те, що її дід, князь Костянтин Острозький, був відомим захисником православ’я. Після смерті останніх з Язловецьких, костел став предметом суперечок між домініканцями та кам’янецькими єпископами. Та все ж після тривалих судових справ храм у 1639 році залишили отцям домініканцям.
При храмі існував кляштор, двоповерхові келії для якого домініканци побудували у 1642 році. С приходом австрійців всі монастирі на нових землях імперії були ліквідовані. У 1788 році припинив своє існування і кляштор домініканців у Язловці. Монахів перевели до Чорткова, а в кляшторі влаштували військовий склад. Лише у 1830 році стараннями львівського архієпископа Анковича в храмі знову розпочалася служба.
Незважаючи на те, що костел сьогодні – сама руїна, свою велич він і досі не втратив. Храм є однонавовим. Над притвором підвищується потужна дзвіниця, яка, напевне, мала оборонний характер. По кутах її прикрашають декоративні напівбашти, що робить схожим башту на дзвіницю вірменського собору у Львові та Кам’янці. У XVII столітті до обох боків головного об’єму прибудували дві напівкруглих каплиці. Колись храм був оточений оборонним муром, залишки якого збереглися і дотепер. Фасади костелу прикрашують два різьблених ренесансних портали.
На початку XVII століття частим гостем Гієроніма Язловецького та Марії Могилянки був відомим польський композитор Микола Гомулка. У 1609 році він застудився по дорозі додому у Краків, повертаючись з Кам’янця, помер у Язловці і був похований у костелі Успіння.
Ще у XV столітті Язловець став значним торгівельним містечком. Деякі історики навіть пишуть про його конкуренцію зі Львовом. Розвитку торгівлі сприяли вірменські купці, які переселилися до Язловця з багатьох куточків старого світу: Криму, Молдавії, Малої Азії та самої Вірменії. У 1551 році вірмени збудували у центральній части Язловця свою церкву, яка дійшла до нашого часу. До 1810 року Миколаївська церква належала вірменам, після чого її передали у користування греко-католицькій громаді. У першій половині XVII століття до південного фасаду прибудували чотирьохярусну оборонну дзвіницю. При вірменській церкві діяла загальноосвітня парафіяльна школа. Вже в роки незалежності храм відремонтували греко-католики.
А ось стара оборонна синагога в Язловці не збереглася. Відомо, що вона розташовувалася у північній частині містечка і була збудована у ренесансному стилі у ХVІ – ХVІІ столітті. Божниця горіла під час Першої світової війни, а друга світова зовсім її зруйнувала. У повоєнний час її залишки було розібрано. Там же, на півночі села, збереглося декілька ренесансних надгробків від колись великого кіркуту.
Орест Мацюк у книжці «Замки і фортеці Західної України» пише про збережену у Язловці міську ратушу «у вигляді мініатюрної фортечки». Не знаю, чи то дійсно вона збереглася, але до сьогоднішнього дня жодному мандрівнику відшукати її не вдалося. А ось декілька старих симпатичних будиночків у центрі залишилися.
У північно-східній частині Язлівця на горбі знаходиться старий цвинтар, де серед симпатичних надгробків стоїть витончена неоготична каплиця-усипальниця власників Блажовських. Незважаючи на її далеко не найкращій стан, служба тут іноді правиться.
Від пагорбу, де розташований цвинтар, відкривається панорама колишнього містечка із замком, костелом та палацом.
Текст Андрія Бондаренка, фото Андрія Бондаренка та Романа Маленкова.
Читати ще: Язловець. Частина 1: замок і палац
