Антоніни – вражаюче фахверкове містечко родини Потоцьких. Чи багато мандрівників Україною бували в ньому? Чи багато туристів із подивом розглядали цей сканчен? Дуже і дуже мало. Одиниці. А чому так? Через відсутність інформації, промоції, реклами. І я все дужче переконуюсь, що головний винуватець – влада на місцях, адже ніхто сторонній не приїде й не почне хвалити чуже болото. Хіба що за гроші. Що болото – це точно – Антоніни пізньої осені потопають у багнюці, з коліс буряковозів. Але навіть у цій багнюці містечко виглядає казково.
Будинок економа Потоцьких
Будинок ветеринара Потоцьких
Гараж на 9 автомобілів та квартири водіїв
Дякуємо за відкриття Андрію Бондаренку – саме його пост надихнув нас відвідати Антоніни. Але світлини не передали тієї вражаючої автентики, яку ми відчули наживо, вони не хочуть передавати масштабність фахверкової забудови – чи багато там будівель, чи мало – за фотографіями зрозуміти важко, адже будівлі схожі одна на одну, і лише розуміючи їхнє просторове розташування (географію), охоплюючи поглядом вулицю, і вихоплюючи все нові й нові «раритети» можна осягнути – це дійсно туристична бомба.
Не будемо повторювати історію, яку на наших сторінках вже детально описав Андрій Бондаренко – просто повторимось у вигляді фотозвіту – ну дуже хочеться. Ну і почнемо, звичайно, із маєтку Сангушків-Потоцьких.
Брама із гербами власників – Сангушків (праворуч) та Потоцьких: Пилява і Погонь
Така сама брама з іншого боку маєтку
Манеж
Каплиця на території маєтку
Те, що всі сприймають за палац, насправді є возовнею маєтку – палац більшовики йок
Праворуч напівзруйновані служби (господарська будівля), які хтось вкрив новеньким дахом
Парк
А далі просто світлини, які нагадують не Україну, а скоріше Австрію, але якусь задрипану, повоєнну. Або ні – це маленьке американське містечко із твору Стівена Кінга. Мешканці всі пропали, а десь здалеку чути протяжну сирену – зомбі наступають. Хоча знову ні – то хриплять і ревуть камази, тягнучи із кагатів буряки.
