Палац князя Четвертинського (насправді Святополк-Четвертинського, але так писати довго, тому будемо скорочувати) – дивна модернова будівля зиркає порожніми віконницями на перехожих, які абсолютно не звертають уваги на палац. А може роблять вигляд, що не звертають, адже такий палац точно без привидів не обійдеться – перехожі насправді мають обходити колишнє панське житло десятою дорогою й мабуть так і роблять, а якщо вже їм доводиться проходити однією із стежок попід панськими мурами, то біжать швиденько…
Землю під палац, як і більшість земель навколо Стриганів, Четвертинський купив у власника Славути князя Романа Сангушка. Збудував маєток та млин, перевіз у село, на двадцять років молодшу, дружину із дітьми і був щасливим, але знову все зіпсували німці (ех, даремно Четвертинський їх на роботу запросив). Вернувся якось пан із відрядження й застукав молоду дружину у ліжку із молодим німцем… Четвертинський з горя отруївся, і його дух ще досі ходить порожніми старезний пам’ятник комунарам, яких вбили куркулі прямо біля палацу.
«Комунарам-подружжю Брегам Якову та Олені по звірячому вбитим куркулями під час хлібозаготівлі шахтарям Донбасу»
От цікаво, де вони брали той хліб для шахтарів? Як це просто звучить – хлібозаготівля. Одні значить виростили, а інші вирішили заготовити для шахтарів, і це було у 1931 році, за рік до Голодомору… От і ходять молодята попідручки по темних коридорах, все хліб шукають…
А у 1944 році у стінах палацу Четвертинського розстрілювали бійців УПА. Ох і нещаслива ж ця будівля, можливо тому вона і стоїть пусткою. В часи Четвертинського, за словами місцевих мешканців, підлога в деяких кімнатах була зроблена із міді, а утеплена лебединим пухом. В радянські часи чого тільки не розміщували у палаці: сільраду та клуб, катівню НКВС та школу механізаторів, гуртожиток для робітників торфорозробок та туберкульозний санаторій. Зараз будівля, знову ж за словами місцевих мешканців, перебуває у приватній власності, але новий господар не поспішає із ремонтом.
Палац у Стриганах збудували у 1904 році у стилі модерн. Для будівництва Четвертинський запросив німецьких інженерів та будівельників, саме тому будівля вийшла такою дивною та не схожою на інші палаци. Праворуч триповерховий ризаліт (чи як його назвати), ліворуч – двоповерховий, між ними основний об’єм із одним поверхом і мансардою. Я бачив багацько палаців, але такого більше не бачив. На вигляд він ніби міцний і завтра не розвалиться, але з кожним роком його стан все гірше і гірше. Нехай він має похмуру історію, але його потрібно зберегти, зробити музей, показувати туристам.
Стригани розташовані за кілька кілометрів на захід від Славути і дістатись до них досить просто, і дорога нормальна.
Текст та фото Романа Маленкова
