Цей населений пункт можна вважати легендарним, адже значна кількість сучасних дослідників вказує на те, що саме звідси походив билинний богатир Ілля Муромець. І це дійсно схоже на правду.
Морівськ в письмових документах згадується під 1139 роком. Тоді це було місто, яке називалося Муровійськ або Моровійськ. Ймовірно що утворилося воно значно раніше. У домонгольський період належало воно то київським, то чернігівським князям.
Миколаївська церква (ХІХ ст.)
Відомо що Ілля Муромець був реальною історичною особою. Тривалий час перебував він на службі у київських князів й відзначився багатьма подвигами. На старість Ілля постригся у ченці й за видатні заслуги перед церквою був похований у печерах Києво-Печерської лаври.
У ХІХ столітті дослідники та громадська думка зійшлись на тому, що Ілля народився у селі Карачарово що біля російського міста Мурома. Ця думка ґрунтувалася на билинах записаних у XVIII-ХІХ століттях. Але виявляється, що билинний герой Ілля був відомий у історичних документах задовго до перших записів усної народної творчості. Зустрічається він у польських, у австрійських, у фінських рукописах. Про нього писав навіть іспанець Кастільо, який жив у Росії наприкінці XVIII століття. І у всіх цих записах Іллю називають не Муромцем, а Муровцем, Муравленином, Muravlenin (польський варіант), Muurovitz (фінський варіант), Muravitz (іспанський варіант) – всі ці прізвища вказують на те, що Ілля походив не з Мурома, а з Мурова, Мурівська чи Муровійська. А всі ці назви підходять стародавньому Морівську (місцеві мешканці кажуть «Моровськ»). Та й логічніше прийти богатирю на службу до київського князя із міста, яке було розташоване за 100 кілометрів від Києва, а не за 1000.
Васнецов В.М. Ілля Муромець
Іллю Муромця (точніше Муровця) тривалий час вважали втіленням російського селянина, але нині навіть російські вчені дуже сильно засумнівались у тому, чи дійсно був супербогатир уродженцем тих земель, які зараз займає Росія.
А Моровійськ було зруйновано монголо-татарами. Після цього він відродився як містечко Моровськ. У XVII століття тут навіть стояла особлива сотня Київського полку – своєрідний спецназ. У ХІХ столітті Моровськ був центром волості, а вже у ХХ – перетворився на село.
Головною пам’яткою Морівська є дерев’яна церква Святого Миколая. Збудували її наприкінці ХІХ століття. В радянські часи вона не працювала. Богослужіння відновили у 90 роки минулого століття, а вже у ХХІ столітті було зроблено ремонт церкви. Після цього ремонту впізнати у церкві старовинну будівлю досить важко, адже стіни сховали під лакованою дерев’яною вагонкою, а дах вкрили зеленою металочерепицею. Після цього церква стала схожою на заміський котедж якогось олігарха.
Текст та фото Романа Маленкова
Слов’янський курган біля Морівська
Розкоп кургана чорними археологами
