Місто Рудки розташоване між Львовом і Самбором. Траса проходить повз центр міста, який компактно розташувався навколо головних пам’яток – костелу і ратуші. Це зараз Рудки – хоч невелике, але місто. А пів тисячоліття тому вони були хутором поселення Бенькова Вишняі. Як Вишня, так і Рудки тісно пов’язані з родиною Фредрів, найвідоміші представники якої – драматург Олександр Фредро і митрополит Андрей Шептицькій. Шикарний маєток Фредрів розташований у Вишні, а в костелі в Рудках Фредри поховані.
Назва “Рудки“, ймовірно, походить від слів “рудава“, “руда“. Так словянські племена називали болота, в ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина. Смуга таких боліт проходить в районі Рудок.
Рудки, як присілок Бенькової Вишні, згадується ще у XIV ст. У 1472 році вони вже виступають, як окреме село, що знаходилося в руках родини Тарлів. У 1600 році їхвласником був Юрій Мадалінський, в 1615 році – Юрій Чурило, в 1664 році – Андрій Грудовський. Як місто, Рудки згадуються у 1645 році. А у першій половині XVIII століття вони отримали Магдебурзьке право. У XVIII ст. Рудки спочатку належали Собєським, потім – Урбанським. У власність Фредрів місто перейшло у ХІХ ст.
Історія головної пам’ятки Рудок – величного римо-католицького костелу, сягають першої половини XV ст. Щоправда, тоді це був невеличкий дерев’яний храм. Костел, що називався на честь Св. Войцеха, був спалений татарами і відбудований у 1550 році. Будівництво нової святині розпочалося у 1655 році, але його перервав шведський напад. У 1685 році був закладений наріжний камінь під будівництво мурованого храму у стилі бароко, спорудження якого закінчилося у 1728 році. У 1741 році його освятили під титулом Св. Войцеха, Успіння Пресвятої Діви і Всіх Святих.
Храм зведений з цегли у стилі бароко, тринавний, базиликального типу з напівкруглою апсидою. По осі центральної нави із заходу в XIX ст. прибудований притвор, у південного фасаду – невелике, прямокутне в плані приміщення. Бічні нави значно нижче центральної. Фасади оформлені пілястрами і лопатками. Головний фасад завершує високий двох’ярусний фронтон, пластика якого складається з волют, пірамідальних обелісків в кожному ярусі, лиштв вікон і ніш.
У 1735 – 1736 роках поруч з костелом збудовано дзвіницю, а подвір’я обвели кам’яною огорожею. Вежа квадратна в плані, має 4 яруси, складена з цегли. Верхній бароковий ярус було надбудовано в другій половині XIX ст. Найбільш старою частиною являється нижній ярус з контрфорсами на кутах і закладеними під час перебудови XIX ст. арочними воротами.
Є припущення, що дзвіницю перебудовано з оборонної вежі замку. Рудки були укріпленим містом. Карти Міга та дані кадастрової карти 1856 року окреслювали міські укріплення, як земляні фортифікації у вигляді валу і рову.
У 1672 році мав 12 вівтарів, серед них головний – з чудотворною іконою Матері Божої з Дитятком та образами Успіння матері Божої і Св. Войцеха. Чудотворна ікона, відома як Матір Божа Рудківська (перша половина XVI ст.) знаходилася ще у старому костелі з 1612 року. За переказами, цей образ з православного храму на Поділлі чудесним чином зберігся після того, як церкву на початку XVI ст. спалити татари. залишились на іконі лише деякі сліди вогню. Образ став об’єктом особливого культу. Його вшановували не лише прості люди, але й королі Ян Казимир, Михайло Вишневецький, Ян ІІІ Собєський. 2 липня 1921 року Перемишльський єпископ Йосип Пельчар (беатифікований у 1991 році) коронував чудотворний образ.
Костел було закрито совітами у 1946 році. Чудотворну ікону та інше костельне майно таємно вивезли у Перемишль. В храмі влаштували продовольчий склад. У травні 1989 року повернутий костел освятили, а 15 серпня в день Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках відбувся перший після багатьох років відпуст.
На жаль, 1992 року чудотворний образ, який отримав назву Королеви Бескидів, разом з прикрасами викрали з костелу в Ясені, де з 1968 року він знаходився. 11 листопада 1995 року в рудківський костел повернулася його копія, яку 2 липня 1996 року коронував львівський архієпископ Мар’ян Яворський. У 2003 році костел став Санктуарієм.
Головна цікванка храму – каплиця-усипальниця родини Фредро. В каплиці зберігся необароковий дерев’яний вівтар з 70-х років XIX ст. з гербом Фредрів Боньча і дерев’яними фігурами Христа і Марії з XVII ст.
Важкий люк закриває хід до крипти, де поховані Фредри. Заслуговує на увагу необароковий надгробок Олександра Фредра і його дружини Софії з Яблоновскіх, виконані з чорного мармуру у львівській майстерні Абеля Марії Пер’єра. У крипті під каплицею стоять п’ять саркофагів: кам’яний саркофаг коронного чесника Яна Собєского з гербом Яніна і чотири сучасні саркофаги з пісковика з прахом Олександра Фредра і членів його родини.
В самому центрі міста посеред колишньої площі Ринок стоїть міська ратуша. Будинок рудківського магістрату збудовано в кінці XIX – на початку XX ст. ратуша являє собою прямокутну, двоповерхову будівлю з невисокою наріжною восьмикутною вежею. Завершує вежу дашок-баня з оригінальною сиґнатуркою у вигляді пуп’янка квітки.
Ратуша не відзначається багатством елементів декору, тому виглядає масивною і навіть строгою. Проте силует будівлі дещо пом’якшується завдяки хвилястому парапету, розміщеному по периметру даху. Нині ратушу використовують за її прямим призначенням — у ній на другому поверсі розміщена Рудківська міська рада. На першому поверсі міститься кілька установ та крамниць.
Рудківські кам’яниці – залишки колишнього Ринку:
Особливо камяниці виділяються ажурними балконами:
Стара школа початку ХХ ст.:
Ще одна стара споруда:
В півкілометрі від ратуші у бік Самбора на початку 2000-х років було зведено велику греко-католицьку церкву.
Ще один храм розташований на околиці міста. В минулому дерев’яна тризрубна церква Різдва Пресвятої Богородиці, увінчана на двосхилому даху нави ліхтарем з маківкою збудована у 1870-х рокахза кошти добровільних складок мешканців містечка. По другій світовій війні не була зачиненою. У 1992 – 1993 pp. громада української автокефальної православної церкви, в руках якої перебувала будівля з 1989 p., обмурувала її цеглою, знищивши пам’яткову святиню.
У 1936 р. в містечку споруджено муровану каплицю Пр. Богородиці за проектом Льва Левинського. Нова каплиця напроти греко-католицької церкви:
Традиційний пам’ятний знак борцям за волю:
Текст та фото Андрія Бондаренка ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=88.8){kind=small}
andy_babubudu
