Селище Сосниця розташоване на схід від Чернігова біля автодороги Чернігів – Новгород-Сіверський. Центр району. Кількість населення – близько 8 тисяч осіб.
Колишня жіноча гімназія (ХІХ ст.)
Це батьківщина видатного кінорежисера та письменника Олександра Довженка. Народився він на хуторі В’юнище, який зараз є частиною Сосниці. Казкова «зачарована» Десна, яка протікає за кілька кілометрів від селища, для Довженка на все життя залишилась найкрасивішим місцем на землі. Саме у Сосниці почала формуватись особистість майбутнього автора «Землі» та «України у вогні».
Сосницю Довженко залишив у 17 років – подався на навчання до вчительського інституту у Глухів. А потім були: Київ, Житомир, Харків, Одеса… Була всерадянська і світова слава, було приниження і «замовні» фільми… Була війна… І через все життя Олександр Петрович проніс образ рідного краю, втіливши його у автобіографічному творі «Зачарована Десна», написаному за рік до смерті. Помер Довженко у 1956 році у Москві. Там і був похований.
Музей Олександра Довженка
У Сосниці, на обійсті Довженків розташовано літературно-меморіальний музей, що був відкритий у 1960 році. Тут стоїть батьківська хата під соломою, повітка, клуня, а в окремому будинку розміщено літературну експозицію.
Раніше Сосниця була містом. Перша письмова згадка про неї датується 1234 роком. У XVII – XVIII століттях це був центр козацької сотні, з 1782 до 1923 року – центр повіту, а нині – центр району.
Від часів повітового центру у Сосниці залишилось небагато будівель, але дещо цікаве все таки є. Наприклад, розкішний будинок колишньої жіночої гімназії. Цей невеликий палац збудували у першій половині ХІХ століття. Особисто я не чекав побачити щось подібне у Сосниці. Колони, ліпнина і жіночі погруддя, що підтримують балкон. Зараз у будівлі корпус сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.
Покровська церква (1724, 1847 рр.)
В ХІХ столітті у Сосниці було шість церков, але у радянські часи не зруйнували лише одну – Покровську. Цей досить колоритний храм був збудований у 1724 році, але у 1847 його повністю перебудували. За структурою він традиційний «козацький». Досить рідкісним, як для середини ХІХ століття, явищем є влаштування барокових фронтонів над зрубами.
У 30 роки минулого століття Покровську церкву закрили. Під час окупації вона була відкрита, але у 60-ті її знову закрили. У приміщенні церкви спочатку відкрили автошколу, вирізавши у стіні великий в’їзд для машин. Потім тут був склад. Лише у 1989 році церкву повернули вірянам.
P.S. Сосницької Покровської церкви більше немає. Її зруйнували місцеві варвари, на чолі із священиком. На її місце поставили бутафорію.
Текст та фото Романа Маленкова
