Дзвіниця, 1779 та церква Собору св. арх. Михаїла, 1903
Ясениця-Замкова хоч територіально і належить до Старосамбірського району, проте стрімка гірська річка і, хоч і не дуже великі, Карпати, кажуть нам, що ментально ми вже на Турківщині – самому гірському районі Львівщини. Зупинитися в Ясениці варто хоча б на півгодини, щоб побачити дзвіницю, рівної якої немає серед усіх дерев’яних (і не лише дерев’яних) дзвіниць України.
Село відоме з 1538 року, проживає тут 1,5 тис. населення. Парафіяльна церква в селі існувала вже у 1507 році. Попередником сучасної церкви була також був дерев’яний храм. Він мав три зруби і три верхи. Над вівтарем і навою вони були тризаломні, а над бабинцем мали один залом, в якому була влаштована дзвіниця. Ця церква простояла до початку ХХ століття.
У 1903 році за проектом відомого архітектора українських церков Василя Нагірного було зведено нову дерев’яну церкву Собору св. Архістратига Михаїла. На відміну від попередньої “бойківської” церкви храм збудовано хрещатим в плані. Великий світловий восьмерик її нави вкритий грушастою банею з ліхтарем і маківкою.
Але повернемося до найцікавішого – дзвіниці. Можете вірити, а можете – ні, але дзвіниця в Ясениці-Замковій – це дерев’яний шедевр, на фоні якого будь-яка карпатська церква буде лише додатком до неї. Повністю дерев’яних (без бляхи) церков на Бойківщині взагалі не лишилося, а от дзвіниця – чудом вижила. Хочеться лише побажати всім нам, щоб це чудо невідомих, але геніальних, майстрів ще довго милувало наші очі і серця.
Якщо вірити писемним джерелам, дзвіницю звели у 1767-1779 роках. За переказами, її перенесли до Ясениці з села Ісаї, де, до речі, теж збереглася оригінальна дерев’яна церква. Дзвіниця здається масивною і високою, хоча висота її, насправді, не така і велика – всього 14 метрів. В плані вона являє собою квадрат розмірами 6 х 6 метрів. Має три яруси, де кожний вищій менший за попередній.
Перші два яруси виконані в зрубі оточені аркадами-галереями. На першому була комора, де зберігалося церковне начиння, старі ікони і мед з церковної пасіки. На другому розташовувалася каплиця Покрову Пресвятої Богородиці.
На третьому ярусі невеликі арочні отвори нагадують бійниці замкових башт. Тут, власне, і була дзвіниця. Вкритий верхній ярус низьким восьмибічним наметом.
У 1970 році дзвіницю було відреставровано стараннями архітекторів Ігоря Старосольського та Іван Могитича. Сьогодні в дзвіниці знаходиться невеличкий музей народного побуту.
Поруч з храмовим комплексом знаходиться залізнична станція з вокзалом австрійських часів:
Капличка біля церкви:
Вхід на церковне подвір’я:
Один з хрестів на цвинтарі:
Сільський будиночок:
Панорама села:
Текст та фото Андрія Бондаренка: http://andy-travel.com.ua/
