Яблунів

Ще одне цікаве село Гусятинського району, колишнє містечко Яблунів, лежить трохи осторонь, від дороги Тернопіль – Чортків поблизу Копичинців. Дивуєшся іноді, як совіти малювали кордони районів: поруч – Чортків, до Теребовлі також ближче, ніж до райцентра, а район – чомусь Гусятинський. Менше з тим, якщо вже їдете з Тернополя у бік Чорткова, Заліщиків чи Чернівців, витратити додаткові півгодини, щоб заїхали у Яблунів – варто. На околиці колишнього містечка є маєток графів Дзидушицьких-Чарторийських з оригінальним садибним будинком, мальовничий парк за ставками, костел, дві церкви, цвинтарна капличка.

Яблунів вперше згадується у грамоті короля Ягайла від 14 жовтня 1414 року, якою він надав поселення в оренду шляхтичу Миколаю Цесельському. У 1553 році, коли Яблунів належав Миколі Потоцькому, коменданту замку в Кам’янці, він отримав Магдебурзьке право від короля Сигізмунда ІІ Августа, а його населення було на 15 років звільнено від податків.

З початку ХІХ ст. і до 1939 року власниками Яблунева були шляхтичі Чарторийські-Дзідушицькі. Близько 1820 року вони розпочали будівництво родинного палацу на околиці містечка посеред старого парку. Двоповерховий палац добре зберігся до нашого часу.

Садибний будинок виглядає досить скромно. Але не можна не помітити його вишуканий декор – дерев’яні різьблені балкончики і оформлене деревом піддашшя.


Частково зберігся і інтер’єр палацу: делікатно і майстерно виконані сходи з перилами роботи майстра Івана Шасткова. Сьогодні в стінах палацу розташовується дитячий протитуберкульозний санаторій.

На фасаді палацу є меморіальна дошка Іванові Франку на честь відвідування садиби у 1884 році.
Палац оточує парк XVIII ст. з буковою і дубовою алеями з 300-літніми деревами. Особливою краси йому надає ставок з острівцем. Путівник “Ваклера” згадує про якісь міфічні руїни замку на території парку.


Наприкінці ХІХ століття власницею Яблунева була Флорентіна Чарторийська, яка вийшла заміж за увислівського дідича Ценського. У 1875 році поблизу маєтку вона збудувала церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1901 році на місце попереднього парафіяльного костелу, що походив з 1805 року, коштом Флорентіни Чарторийської було збудовано костел Св. Ельжбети. Після Другої світової війни храм закрила радянська влада. Повернуту у 1992 році римо-католикам святиню обслуговують священики з парафії Копичинці.


Той же “ваклерівський” путівник пише про якусь крипту-пантеон XVI ст. на цвинтарі. Маю сумнів щодо її збереження, а тим більш про її вік. А от нова маленька греко-католицька церква поблизу старої Успенської дійсно є.

Текст та фото Андрія Бондаренка                 andy_babubudu