Триліси

Село Триліси знаходиться в Фастівському районі Київської області. Населення становить 2389 осіб. Омиває Триліси річка Кам’янка, яка бере свій початок  в Житомирській області. Назва цього стародавнього села, колись укріпленого містечка, з трьох боків оточеного лісом, одного з найдавніших поселень Середнього Подніпров`я, походить, швидше за все, від вибудованого потрійного дубового частоколу навколо місцевої фортеці. Триліси згадуються у багатьох документах, у тому числі разом з першою письмовою згадкою про Фастів за 1390 рік. В документах прівілегіях князя Києвського Володимира Ольгердовича “пожалованье предками его Трилесь и других владеній Юрію князю Половцу-Рожанскому.” В 1593 році Жигмунд III дарує Триліси та сосідські землі своюму дворянину Валентію Черминьскому. На той час місто було укріплене валом та дерев’яним частоколом на горі стояв замок, а з інших сторін протікала річка та стояв ліс.

В 1626 році землі були віддані Жигмундом  в власність Аннибалу Строчи. Після битви під Берестечком польські війська осадили  місто Триліси. Козацький горнизон разом з жителями Триліс мужньо оборонялись. Як описує Похилевич “когда оть коронованаго гетмана Патоцкагопоследоваль приказь, употребить все сили и средства для овладенія этим замкомь, то Приемскій, предводительствовашій коронными войсками, решился на штурмь. Граждане і козацкій горнизонь защищались одчаяно. Даже женщини наносили великій вредь неприятелю. Одна изь нихь отрубила косою голову капитану Страусу. Другой капитань и 80 воиновь польскихь также лишились жизни вь єтом деле. Но Трилесы немедленно были взяты, сожжены до остатка; жители вырезаны, а сотник козацкій Богдань Александренко, взять в плень,біль посажень на коль.” Так було знищено містечко Триліси. Потім люди поступово знову зазеляли ці землі так зявилось село Триліси.

Яке деякий час назежало родині Браницьких. З цікавих туристичних об’єктів можна побачити  городище  на якому стояв колись замок з краєвидом на річку Кам’янку поруч декілька козацьких хрестів та школу збудовану на кошти Браницької.

Текст та фото Маленкова Ростислава