Село Храпачі розташоване за 18-км на північний схід від Білої Церкви. Має сільську раду. Кількість населення – 450 осіб.
Михайлівська церква. Фото Романа Маленкова
Михайлівська церква. 1896. Пам’яткою архітектури не вважається.
А ось що пише путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. – К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
“Тут, на крутих берегах річки Протока, лежить село Храпачі. Колись давно Протока називалась Ротком, але з легкої руки радянських топографів річка втратила свою стародавню назву. 
Поряд з Храпачами, які в ХІХ столітті були величезним селом і складалися з чотирьох кутків – Храпачів, Скребишів, Глушків і Соколівки (нині це окремі села), на півострові, утвореному меандром Протоки, розташоване городище ХІІ-ХІІІ століть. Перекази розповідають, що тут стояло місто Соколів, яке з трьох боків захищалося водами Ротка, а з четвертого – валом. Перші відомості про Храпачі відносяться до 1622 року (тоді село називалось Роток Горний). Назва Храпачі пішла від прізвища козацької родини, що мешкала тут.
Головний туристичний об’єкт Храпачів – дерев’яну церкву, що притулилася на одному з пригорбків південної околиці села, збудували у 1896 році. Поставили її на місці старої церкви, збудованої у 1847 році, а та, в свою чергу, змінила ще старішу, зведену 1730 року.
Михайлівська церква у Храпачах якимось дивом вистояла в роки радянського антирелігійного божевілля. Без бань, з потемнілою обвітреною шалівкою, цей похмурий храм нагадує сувору нормандську будівлю з історичного фільму про вікінгів. Але, можливо через різьблений декор, можливо через хрестоподібність в плані, а можливо завдяки розташуванню на пагорбі, церква у цій будівлі вгадується безпомилково.”
