Рогозів – село досить старе, перша письмова згадка про нього датується 1525 роком, хоча не виключено, що заснували його раніше. Назва походить від рослини рогоза (рогіз) яка масово зростала у заболоченій широкій заплаві тутешньої річки Карань. Хоча є ще версія про походження назви від прізвища першого поселенця – Рогоза.
Здавна Рогозів був козацьким селом і належав різним козацьким старшинам і навіть гетьману. А ще він це був значний осередок виробництва борошна – селом вітряних млинів (вітряків) їх тут стояло понад півсотні. Нині немає жодного.
На початку 20 століття Рогозів був великим селом, із населенням в понад 3 тисячі осіб. В 20-ті роки був центром району. Нині це теж велике село, хоча менше ніж сто років тому. Нині тут мешканців трохи менше ніж 3 тисячі.
Головна пам’ятка Церква Святого Миколая була збудована на початку ХХ століття (1905-06). Вона дуже схожа – майже сестра близнючка – на церкву у селі Поділля, яке за 20 кілометрів від Рогозова. Напевне бригада будівельників була одна й та ж. Храм дуже великий, має оздоблення, характерне для синодально-єпархіального стилю, але схожість на цьому і закінчується, і якби замінити верхи із шатрових на грушеподібні – матимемо неймовірний зразок культової архітектури початку минулого століття.
Місцеві мешканці розповіли нам, що поряд із церквою під час війни впало декілька бомб, але так і не розірвались. За іншою версією церква була замінована (“…чи нашими, чи німцями невідомо, але точно відомо, що сапери щось розміновували”). Добре, що розмінували й нині ми можемо побачити цей прекрасний храм.
Текст та фото Романа Маленкова
