Вагон-музей на залізничній станції Фастів – це типу той самий вагон «Винниченка – Петлюри», в якому і був підписаний «Акт Злуки» (хоча насправді це всього лише такий само вагон – хіба ж міг той самий зберегтися). Свого часу він був єдиним у світі вагоном-столицею на колесах, бо там, куди він прибував, і з’являлася нова столиця: Фастів, Житомир, Бердичів, Сарни, Кам’янець-Подільський. Остап Вишня потім писав – під вагоном територія, у вагоні Директорія. Підписать підписали, але возз’єднання України так і не відбулося. На жаль. І держава проіснувала недовго – московська окупація поставила хрест на сподіваннях мільйонів українців.
Вагон-музей на станції Фастів – встановлений у 1993 році між шляхами, що ведуть на Козятин та Білу Церкву. Чому саме тут? Справа в тому, що у грудні 1918 р німці та австрійці, які підтримували владу гетьмана Скоропадського, покинули наші землі. І тоді колишній військовий міністр Центральної Ради Симон Петлюра оголосив про відновлення Української Народної Республіки (УНР) і створив свій уряд – Директорію. Так ось саме на станції Фастів на шляху до Києва в грудні 1918 р. зупинився потяг, де політичні діячі підписали попередній текст Договору про об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Але він ще не був легітимний, бо тільки на початку січня 1919 р. Петлюра оголосив про об’єднання УНР і ЗУНР. А офіційно договір про їх об’єднання було ратифіковано на Софійській площі в Києві за актом Соборності 22 січня 1919 р. Однак держави Антанти не визнали Директорію, і згодом під їх тиском Петлюра змушений був визнати приналежність Західної України до Польщі.
Експозиція музею дуже повна й цікава, але значно цікавішою її робить розповідь директора Музею Едуарда Мондзелевського – його розповідь просто феноменальна -навіть якби ви взагалі не знали нічого про період боротьби України за незалежність на початку 20 століття – з Музею ви вийдете, відчуваючи себе справжнім знавцем.
Лише в минулому році порядіз вагоном поставили блискучий локомотив – тепер все виглядає дуже симпатично, залишилось лише поставити тендер для дров (який же локомотив без тендера й без дров), і надати цьому прекрасному музею офіційний статус – нині це просто громадська організація.
Використано сайт Музей-вагон. Фото Оксани Шапран
