Острів. Козацька церква та гайдамацький хрест

Село Острів розташоване за 25 км на південний схід від Білої Церки. Кількість населення – понад 2 тисячі осіб.

Перша документальна згадка про Острів зустрічається під 1630 роком. Назва села походить від місця розташування, адже колись село стояло на острові, утвореному Россю та її притокою Насташкою. За місцевими переказами село починалося із козацького укріплення, яке стояло на острові, утвореному Россю та її притокою Насташкою. Звідти і назва. Пізніше село розрослося. Наприкінці 19 століття в ньому мешкало понад 3 тисячі осіб.

Головною пам’яткою Острова є церква святого Архистратига Михаїла, яку збудували у 1740 році (цю дату наводить Лаврентій Похилевич). Типовий дерев’яний тризрубний козацький храм. У 1804 році біля церкви збудували дзвіницю, а у 1864 році до трьох зрубів прибудували три бічні приділи, збільшивши об’єм храму.

Церква Архистратига Михаїла. Фото 2020 року.

Ми побачили цю чудову будівлю у 2005 році – тоді вона мала лише два верхи. На думку деяких дослідників середню баню вона втратила в часи Другої Світової війни, але і без неї архіїчний храм був просякнутий неймовірним колоритом. І от у 2008 році, з ініціативи священика (тоді церква належала упц мп) почали реконструкцію, метою якої було відновлення центральної бані. Баню відновили, замінили дах і шалівку. Так от храм перекрили металом їдкого зеленого кольору, зруб вкрили вузькою вагонкою, замість широкої шалівки, зруйнували декор карнизів, а сам храм підозріло потовщав, тому маємо підозру, що його ще й “утеплили” запхавши під вагонку (добре що хоч дерев’яну) якийсь синтетичний утеплювач. Вийшла якась варварська реконструкція – про реставрацію мова не йде. Трьохсотлітній (майже) храм, викрасили у ядучий синій колір. Це просто жах. Зрозуміло, що робилося це без жодних дозвільних документів на подібні роботи. Нині храм у ПЦУ. Сподіваємося, що козацьку церкву буде відреставровано.

Фото 2006 року.

Фото 2008 року.

Ще однією пам’яткою Острова є таємничий хрест на кургані. Частина мешканців села називає його гайдамацьким, але більшість каже просто – могила. Чому гайдамацький – ніхто нам пояснити не зміг. Можемо припустити, що він поставлений на могилі загиблих гайдамаків (була колись така практика, ховати козаків і давні кургани) або поставлений кимось із гайдамацьких ватажків. Зроблений хрест із граніту – гранітні хрести раніше були доволі рідкісними, адже цей камінь важко обробляти.

На увагу заслуговує дерев’яний місток через Рось. Він не автомобільний, і не пішохідний – його звели для прогону худоби, яка пасеться на іншому боці річки, на розлогих луках. Це неймовірна архаїка – міст збудований не прямим, а скривленим, щоб худоба не бігла. З обох боків є направляючі загорожі із жердин. Подібних мостів в Україні збереглося дуже мало, тому його теж можна вважати пам’яткою.

Текст та фото Романа Маленкова. 

Гайдамацький хрест

49.674943, 30.386570 Дивитись на мапі Google Maps