Селище Рокитне – колишній райцентр. У ХV столітті воно називалося Кротиловом. Спеціалізацією населення Кротилова була ловля кротів, шкірки яких дуже цінувались. Нині в Рокитному мешкає близько 11 тисяч жителів, а колись, наприкінці ХVI століття, це було село, назване Рокитним через велику кількість рокити (верболозу), що зростала довкола. У 1580-х роках, за виявлену хоробрість у війні з татарами, Рокитне разом з навколишніми землями подарували козацькому отаману Кшиштофу Косинському. Але Білоцерківський староста Януш Острозький якимись хитрощами видурив у короля грамоту на Рокитне і відібрав його у Косинського. Розгніваний отаман зібрав велику ватагу козаків і напав на Білоцерківський замок. Так у 1591 році вибухнуло всенародне повстання, яке стало початком періоду безнастанних війн України з Польщею.
У центрі Рокитного збереглося кілька цікавих споруд. На особливу увагу заслуговує церква Різдва Богородиці – велика мурована будівля, зведена у 1897-1901 роках у популярному тоді “цегляному” стилі. Також вартим уваги є будинок відділу освіти. До 1917 року тут розміщувалося двокласне училище. А збудували його у 80-х роках ХІХ століття в стилі пізнього класицизму.
В Рокитному є земська школа, збудована у стилі українського модерну.
Далі текст Андрія Власенка. Сайт Сад українського модерну.
Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13
Земська школа, 1913 р.
Земську школу у Рокитному ми надибали абсолютно випадково. Увагу привернули чудові бічні флігелі-башти – заломчасті і на диво пропорційні. Власне, ці башти (і ще невибагливі кронштейни) – єдина уамівська ознака споруди; решта декору цілком еклектична. Та дарма: невідомий ні нам, ні господарям школи архітектор мав бездоганний смак! Відтак записуємо його творіння до українського модерну без жодних мук сумління.
Поряд із Рокитним є гранітний кар’єр.
