Нині у Квітневому мешкає 250 осіб. Це невелике село розташоване на південь від Сквири. Їхати варто через Домантівку – там дві дороги – одна взагалі класна – це траса Т0203, інша трохи гірша – то сквирська вулиця Слобідська, яка тягнеться аж до самої Домантівки. Слобідською їхати гірше, адже там шматок бруківки, і шматок грунтовки, але на 2 км коротше. А їхати у Квітневе треба, адже тут зберігся палац, майже невідомий широкому загалу. Якби не Acorn Rocan, із Білої Церкви, то і ми б про нього не дізнались. А так дізнались, і поїхали, і дякуємо. І зайвий раз переконуємось, що інформаційна порожнеча – головний ворог туризму в Україні.
До 1949 року село називалося Казимирівкою. Його заснував якийсь Казимир – точно поляк, але хто конкретно – не відомо. Все 19 століття село належало Потоцьким: Петру Адамовичу, потім його сину – Яну, а ще пізніше онуку – Тадеушу. Хто із них збудував палац, який нині прикрашає Квітневе (добре, що не чергове Жовтневе) – не відомо, як і період будівництва. Палац не включено у реєстр пам’яток, й інформації по ньому практично немає.
Стиль палацу можна віднести до класицизму, або неокласицизму. Цікаво, що в одному із торців палацу влаштована напівротонда, яка служила концертним майданчиком для камерного оркестру, чи невеликої групи музикантів. Чи це була група, набрана із кріпаків, чи то просто господарі були такими фанатами музики, що часто наймали професійних музикантів – цього ми теж не знаємо.
Зважаючи на стан більшості палаців Київщини, й України загалом, можна сміливо сказати, що палац у Квітневому перебуває у відмінному стані. Тут розмістилися фельдшерський пункт та бібліотека. Будівля доглянута, потинькована, і… нікому не відома.
Текст Романа Маленкова та Олега Години. Фото Романа Маленкова
