Васильків – одне з найстаріших міст Київщини. Він був заснований князем Володимиром Святим в 991 році. Спочатку це була князівська дача і називалась вона Веселе Васильєво. Сучасну назву місто отримало у 1157 році. У 1240 році місто зруйнували татаро-монголи. В майбутньому місто ще неодноразово руйнувалось. В 1624 році землі Василькова були передані Києво-Печерському монастирю. В ХІХ столітті місто було повітовим центром. Зараз у Василькові мешкає близько 40 тисяч чоловік.
Собор Антонія і Феодосія.
Ось що пише путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. – К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
“Васильків – одне з найдавніших східнослов’янських міст. Вважається, що засновником міста був Володимир Великий, який назвав його Василів на честь свого християнського імені. Спочатку тут стояв князівський терем для розваг та полювання. Але в 996 році відбулася подія, після якої незначне поселення стало одним з головних форпостів на південному кордоні Київського князівства. Згідно з літописами, у цій місцевості Володимир зазнав поразки від печенігів. Князь із залишками свого загону сховався під мостом і дав клятву, що у разі порятунку поставить у місті Преображенську церкву, бо саме того дня було свято Преображення Господнього. І хоча важко уявити як можна було сховатись із загоном під мостом, але князь врятувався, після чого була закладена церква, а місто додатково укріпили земляними валами та дубовими стінами.
На початку ХІ ст. у Василеві народився один із засновників Києво-Печерської лаври – Феодосій. А 1157 року, після того як місто перейшло у володіння князя Василька Юрійовича, назву Василів змінили на Васильків. На той час воно вже було торговим вузлом. Через нього проходив важливий Васильківський тракт. Пізніше на землях навколо Василькова осіли чорні клобуки – кочівники, що перейшли на службу до київських князів та прийняли християнство.
У 1159 році Васильків та навколишні землі віддали Києво-Печерській лаврі, у власності якої він перебував до 1786 року. Навіть коли у 1586 році місто, що на той час було у складі Речі Посполитої, отримало Магдебурзьке право, його справами керував монастирський управитель. Тоді ж його вкотре укріпили і побудували замок.
Миколаївська церква
1686 року Васильків відійшов до складу Московської держави та став прикордонним містом. Рівно через сто років він перейшов у казенну власність, а в 1797 році його зробили центром повіту.
Спокійний плин життя повітового містечка наприкінці 1825 року був порушений повстанням Південного товариства декабристів. Васильків став найбільшим центром цього виступу. В місті була розташована основна сила повстанців – Чернігівський полк. Після швидкого придушення заворушення життя міста повернулося у спокійне русло. У середині ХІХ ст. кількість населення зросла до 11401 чол., а наприкінці століття – до 13132 чол. (7108 українців, 5140 євреїв, 820 росіян та 42 поляки). Нині у Василькові мешкає близько 40 тис. чол.
Синагога. Неомавританський стиль. Початок 20 ст. Нині житловий будинок.
Колишня іудейська школа.
Майже все, що може зацікавити мандрівника у Василькові, розташоване в центрі, або у безпосередній близькості від нього. На пагорбі, що височить над центральною частиною міста, на тихій вулиці Соборній знаходиться видатна пам’ятка архітектури – собор св. Антонія і Феодосія. Збудований собор у 1758 році в стилі пізнього бароко. Він став вершиною діяльності видатного українського майстра Степана Ковніра, який у „зеніті кар’єри” виконував обов’язки головного будівничого Києво-Печерської лаври, брав участь у зведенні церкви у Китаєві, Андріївської церкви у Києві, дзвіниць на Близьких і Дальніх печерах. Цікаво, що Ковнір до кінця свого життя залишався кріпаком лаври.
Церква Різдва Богородиці
Собор, квадратний у плані, має півкруглі апсиди та завершується п’ятьма банями, центральна з яких височить над чотирма іншими. В інтер’єрі частково збереглися розписи кінця ХІХ ст. Поряд розташоване стародавнє городище. За переказами, саме тут стояла Преображенська церква, яку заклав Володимир Великий. Навколо проглядаються системи земляних укріплень. Звідси відкривається чудова панорама міста. Насамперед, впадає в око мурована Миколаївська церква, збудована в низині 1792 року, тоді ще на околиці Василькова. Споруда поєднує елементи класицизму та бароко, має одну баню та прибудовану двоярусну дзвіницю. Інтер’єр розписано в ХІХ ст. Неподалік знаходиться каплиця „Живоносне джерело”.
Колишні присутні місця. Нині тут управління міліції
Є у Василькові ще й дерев’яна церква – Різдва Богородиці (пам’ятка архітектури збудована 1859 р). Ця невеличка будівля має дві бані і вирізняється вдалою композицією та пластичністю форм. Вона знаходиться в північному передмісті, що має назву Западинка (у ХІХ ст. називалось Западинці). За переказами, колись, ще за польської влади, цього місця побоювались у зв’язку з численними нападами розбійників, які робили тут „западню”.
У центральній частині Василькова є старовинні будинки, вік яких сягає 100 і більше років. Серед них вирізняється Адміністративна споруда темно-червоного кольору (збудована в 1817 році, вона є зразком цивільної провінційної архітектури). Тут розміщувалось управління Чернігівського полку. Неподалік розташований меморіал воїнам, загиблим у роки Великої вітчизняної війни, а на відстані невеличкої пішої прогулянки – затишний парк з каналом та перекинутими через нього містками.”
Всі фото Романа Маленкова
Колишній вальцьовий млин.
Радянська котельня, яку перетворили у школу мистецтв.
Центральна частина міста