Мало яке провінційне містечко України може похвалитись такою ефектною спорудою, як костьол Успіння Богородиці у Кам’янці-Бузькій (хоча коли споруду будували це місто називалось Кам’янкою-Струмиловою). Неоготичний храм захоплює з першого погляду своєю величністю і розмірами. Його височезну вежу зараз видно звідусіль, але ще на початку 80-х років ХХ століття костьол перебував у жахливому стані й виконував функцію складу паливно-мастильних матеріалів.
Костьол Успіння Богородиці. Фото Романа Маленкова
Ще у 1901 році архітектор Теодор Таловський розробив проект парафіяльного костьолу для Кам’янки-Струмилової. Але його будівництво розпочали лише у 1910 році (щоб звільнити місце для нової споруди, довелося розібрати старий костьол). У 1911 році було освячено наріжний камінь споруди, але майбутнє її будівництво перервала І Світова війна. Під час війни недобудований костьол частково зруйнували, тому по її закінченні довелося провести дуже багато будівельних робіт, щоб довести споруду хоча б до довоєнного стану. Освятили костьол у 1929 році. Отже будівництво храму Успіння Богородиці тривало майже двадцять років.
Як культова споруда костьол функціонував 15 років (1929 – 1944). У 1944 році радянська влада закрила храм. Його спочатку зробили зерносховищем, потім – складом, в якому зберігали багато всякої всячини: і меблі, і книги, і паливно-мастильні матеріали. У 1969 році пожежа знищила частину вежі костьолу, а в подальші роки споруда продовжувала потихеньку руйнуватись. Коли у 1989 році костьол передали католицькій громаді Кам’янки-Бузької – споруда була вже на третину зруйнованою. Реставрували святиню на кошти римо-католицької церкви та інвесторів-меценатів із Польщі.
Міська ратуша та новий греко-католицький собор
В 1996 році костьол став Санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина, а у 1997 році до храму перенесли копію ікони Ісуса Милятинського. Цей образ привезли в Україну з Риму ще у XVII столітті. До ІІ Світової війни він зберігався в новомилятинському кармелітському монастирі, а потім у Стрепетові (село Кам’янко-Бузького району).
Вулиці Кам’янки-Бузької
Костьол Успіння Богородиці існує неповні сто років, але навіть за цей відносно короткий період він встиг пережити дуже багато негараздів, які продовжують переслідувати святиню і в ХХІ столітті. Так у січні 2005 року невідомі зловмисники, вибивши бічні двері, вкрали храмову скарбницю, відкрили дарохранительницю й розсипали все, що зберігалось у ній, на дорозі і тротуарі перед храмом.
Старовинні будинки
Кам’янко-Бузький костьол Успіння Богородиці, на жаль, не внесено у реєстр пам’яток архітектури загальнодержавного значення. Тому держава зовсім не опікується спорудою.
На стіні біля входу висить пам’ятна табличка, що вказує на відвідини костьолу класиком польської літератури Генріхом Сенкевичем. Але з якою метою побував автор “Хрестоносців”, “Пана Володиєвського” та “Вогнем і мечем” у Кам’янці, я розшифрувати не зміг (можливо це вам вдасться).
Західний Буг та місто на його тлі
Крім костьолу-санктуарію, в Кам’янці-Бузькій є ще чимало споруд, що заслуговують на увагу. Це дерев’яна церква Святого Миколая (1667 рік), мурована церква Різдва Богородиці (1878-82 рр.), новий величезний та помпезний греко-католицький храм, будівля ратуші та старі будинки центру міста.
Автор Роман Маленков
