Бібрка. Костел святих Миколая і Анни

Через Бібрку, яка розташована в 20 кілометрах від обласного центру, проїжджає практично кожен хто їде зі Львова до Івано-Франківська, проте зупиняються подорожуючі тут не надто часто. Місто є досить давнім – перша письмова згадка датується 1211 року, коли Бібрка згадується в Галицько-Волинському літописі. Магдубурзьке право поселення отримало в 1469 році. Назва міста ймовірно походить від мисливців на бобрів, які тут поселились і займались полюванням на цих тварин для сусіднього княжого Звенигорода. Сьогодні Бібрка являє собою невелике містечко в Перемишлянському районі з населенням трохи менше 4 тисяч чоловік. В місті збереглось кілька старих будівель, найцікавішою з яких, безперечно, є ренесансовий костел святих Миколая і Анни. Про цей храм і піде мова.

Перший костел в Бібрці з’явився в 1402 році. Храм був дерев’яним, а фундатором його будівництва виступив шляхтич Завіша Чорний. Проте довго костелу простояти не вдалось оскільки під час одного з нападів татар його було спалено.

У 1516 році в місті з’явився новий костел, для якого було пристосовано будівлю старої порохівні, а освятив його львівський архієпископ Петро Паславський. Проте даний храм діяв лише епізодично.

Протягом 1547-1548 років проводиться відбудова костелу, а заодно на кошти архієпископа Петра Стажеховського відкривається парафія. У 1621 році татари спалили місто, не встояв тоді і костел. Схоже, що храм швидко відбудували, бо відомо, що в 1649 році його знищили війська Богдана Хмельницького.

Коли постав новий мурований костел точних відомостей немає, проте у 1722 році храм згадується в протоколі візитації архієпископа Яна Скарбека. У 1771 році ренесансовий костел освятили під титулом святого Миколая. У 1914 році храм почали реконструювати за проектом Францишека Гурського, проте через Першу світову війну перебудова храму затягнулась до 1922 року.

Після другого приходу радянської влади в костелі не було постійного священика, проте храм не було закрито, і на молитву до нього приходила незначна кількість римо-католиків, які залишились після відселення поляків на територію Польщі. Нечасті служби в храмі відправляли священики, які приїжджали зі Львова з катедри або костелу святого Антонія. У листопаді 1962 року храм таки закрили, а в його будівлі влаштували спортзал місцевої школи. Храм поступово руйнувався, а в 1984 році взагалі міг бути знищеним пожежею, проте костел вистояв.

Римо-католикам костел повернули в листопаді 1989 року, а через місяць його заново освятили під титулом святих Миколая і Анни. З того часу ведеться поступове відновлення святині.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko