Дунаїв

Сьогодні Дунаїв є селом у Богом і людьми забутому закапелку Перемишлянського району. Проте були тут і більш кращі часи, які почались з 1386 року, коли про Дунаїв з”явились перші відомості. Вже незабаром населений пункт отримав магдебурзьке право (1424 р.), яке ще раз було підтверджене королівським указом у 1430 році, а це надавало право на проведення щорічних ярмарок. Одним словом життя тут вирувало.

Мальовнича навколишня місцевість просто не могла обійти стороною регіональне церковне керівництво, тому, починаючи з 1413 поку, в Дунаєві розташовувалась садиба львівських архієпископів, яка через кілька століть перекочувала в Оброшино (тут мав би бути лінк на Оброшино, але оскільки руки до нього ще не дійшли, то з”явиться він трохи пізніше).
В середині минулого тисячоліття будь-яке місто не могло обходитись без фортифікаційних споруд. Були такі і в Дунаєві, при чому добре облаштовані, про що свідчать факти успішного відбиття атак татар у 1476 році. У ХVІІ столітті замок було перебудовано на палац, проте до наших днів дожити йому не довелось – Перша світова війна внесла свої корективи…
Єдиним яскравим представником славного минулого Дунаєва залишився костел св. Станіслава (XV ст.). Його оборонну спрямованість легко побачити і сьогодні по ключевидних бійницях та неймовірно масивній вежі-дзвіниці, які разом з основною частиною костелу просто не можуть заставити проїхати повз без зупинки.



Чи не єдина цивільна будівля австрійських часів у Дунаєві, яка розташовується на площі Перемоги, проте саму площу посеред вулиці я так і не розгледів


Про цю будівлю різні джерела кажуть, що тут були: школа, будинок війта, помешкання монашок…

Має Дунаїв свою супер-зірку зі своїм музеєм. Не пошкодуйте десять хвилин, загляньте до нього, зробіть людині приємне.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko