Крехів. Монастир

Про одну з пам”яток Крехова – церкву св.Параскеви – я вже писав, тому зараз мова піде про іншу, значно відомішу, святиню, а саме про Василіанський монастир.
Датою заснування монастиря вважається 1613 рік, коли на ці землі прибули два ченці (Йоіль та Сильвестр) з Києво-Печерської Лаври. Поселились вони у скельній печері в лісі за 12 км від Жовкви. З часом, коли монахів стало більше, вони почали зводити храми. Спочатку Петропавлівську церкву, а згодом Преображенську і Троїцьку церкви, поруч з якими було побудовано келії, а монастирську територію було огороджено ровами і мурами, по кутах яких поставили вежі. Така оборонна міць була вимушеною, бо ці території часто потерпали від набігів татар, а монастир таким чином міг врятувати окрім монахів велику кількість навколишнього населення. У 1721 році монастир став греко-католицьким, тоді ж починається будівництво мурованого храму св. Миколая, зведення якого було закінчено у 1750 році. Після цього дерев”яні церкви було розібрано і перенесено по навколишніх селах. В 2003 році на згадку про ці храми було побудовано нову дерев’яну церкву Пресвятої Богородиці.
Було в монастирі три чудотворні ікони: святого Миколая Великого і дві Богородиці. Славився монастир своєю бібліотекою і архівом документів, проте оскільки його постійно грабували і австійці, і поляки, а потім ще й комуністи, то мало що збереглось до сьогоднішніх днів.
В радянські часи в монастирі спочатку розмістили дитячий будинок, а потім інтернат для розумово відсталих. Лише в 1990 році сюди повернулись монахи-василіани. В грудні цього ж року зі Львова було перевезено чудотворну ікону св. Миколая, а наступного року було повернуто ще одну святиню – чудотворну ікону Божої Матері Верхратської. В часи незалежності монастир було повністю відновлено. Для цього довелось провести велику кількість реставраційних робіт, але саме завдяки цьому монастир знову постав у всій красі.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko