Нині Калита – селище, в якому мешкає понад 4,7 тис. осіб. Перші письмові згадки про Калиту відносяться до початку 17 століття (1628 р.). Згідно із легендою, засновником села був козак на прізвище Калита, хоча деякі перекази кажуть, що це був багатий мірошник. Хоча козак теж міг бути (або стати) мірошником, адже село заснували на вітряному пагорбі й здавна тут було чимало вітряків. Ще на початку минулого століття навколо Калити стояло 65 вітряків, які мололи зерно для багатьох для багатьох сіл.
Однією із найстаріших будівель Калити є оббудована цеглою дерев’яна церква святого Миколая. Її звели 1904-1905 рр. у типовому, синодально-єпархіальному стилі, на місці значно старішого козацького храму. Від старої церкви залишилася гробниця із невідомим похованням – імовірно могила ктитора. Ініціатором будівництва нового храму був місцевий священик Василь Трохимович Голубоцький, який пізніше створив при церкві хор та бібліотеку. Голубоцький сам мав сильний голос і грав на багатьох інструментах. В Калиту він приїхав наприкінці ХІХ століття, ще будучи дияконом. Його церковний хор був відомим на весь повіт.
Цікаво, що є фотографія, датована 1902 роком, на якій зображено церкву святого Миколая. Вчені більше схильні думати, що датування фото неправильне, і його робили після 1905 року.
У радянський період (у 1934 р.) храм закрили, два верхи із хрестами знесли. В церкві почергово влаштували склад, магазин та школу. У 1941 році німецькі окупанти знову відкрили храм і він діяв до 1964 року. Потім знову радянська влада його закрила – розпис «Символи віри» замазали тиньком, в храмі влаштували клуб та бібліотеку, а від 1973 року – склад.
У 90-х роках влада повернула храм релігійній громаді. Замість повноцінної реставрації священик тоді обклав дерев’яну цеглою, спотворивши її, знищивши колорит та цінність.
До цікавих об’єктів Калити варто віднести об’єкти монументально-декоративного оформлення селища, яке у 70-ті роки минулого століття, створив відомий художник Іван-Валентин Задорожний. За цю роботу його нагородили премією Ради міністрів ссср. На особливу увагу заслуговує мозаїчний вітраж “Ой ти, зіронька, ти вечірняя”, який має площу 33 метри квадратних. Він розташований у приміщенні колишнього ресторану при будинку культури.
Текст Романа Маленкова, фото Сергія Павліченка.
Миколаївська церква
Далі роботи Івана-Валентина Задорожного
“Ой ти, зіронька, ти вечірняя”
“Ластівчине гніздо”, стела 1973 року
“Зимова казка”, стела 1974 року
“Квіти пам’яті”, стела 1974 року
