Требухів – велике село з населенням майже 6,5 тисяч осіб. За легендою назва походить від прізвища ключника київської в’язниці Треби, який ніби то допоміг утекти кільком ув’язненим і сам приєднався до них. Разом із своїми родинами утікачі заснували тут поселення. У ХІV- ХVІ століттях навколишні землі належали Києво-Печерській лаврі, а потім село стало монастирсько-козацьким.
У 1920 році в Требухові спалахнуло повстання проти радянської влади. Селяни виставили 300 бійців, озброєних вилами, косами і обрізами, у відповідь росіяни обстріляли Требухів із гармат, знищивши кожного десятого жителя села.
У центрі Требухова стоїть дерев’яна Свято-Покровська церква з прибудованою дзвіницею. Поставили її на початку ХХ ст. (1905-1911 рр.). У Требухові і раніше був храм, теж козацький, але його знесли під час церковної реформи, коли велася боротьба з етнічними українськими рисами в архітектурі православної церкви. Але традиція невмируща і, на щастя, нова церква має ті ж особливості, що і зруйнована. Проектував її київський архітектор Микола Горденін.
Сучасна споруда Свято-Покровського храму здається величезною. Величезною та простою, ніби при будівництві більше керувалися принципами раціональності, ніж пишності та витіюватості. Особливо це стосується нижньої частини храму. А от порівняно невеликі бані (всього п’ять) та верхні яруси дзвіниці оздоблені, підсилені різними кольорами.
Текст та фото Романа Маленкова
Далі фото Ігоря Полуектова
