Він неймовірний! У селі Колонщина за 43 км від Києва. Для спільноти це справжнє відкриття. Дякуємо Олександру Михайлику.
За розмірами це, напевне, найбільший вітряний млин в Україні. Його збудували у 1945 році, відразу після завершення війни. Проект розробила контора “Промзернопроект” – така офіційна інформація. Радянська. Але їй віри не йметься, адже бачимо, що архітектура зовсім не радянська. Найімовірніше проект із Німеччини, німецький або голландський. Можливо, проектували полонені німецькі інженери, а основні елементи інженерних конструкцій взагалі могли бути вивезені із Німеччини в якості контрибуції. В ті повоєнні роки це була абсолютно нормальна практика.
Гігантський вітряк, висотою як 4-5-поверховий будинок (з крилами він був значно більшим) виробляв за добу 8-16 тон!! борошна, або 4-5 тон крупи.
Аеродинамічні крила із автоматичною установкою проти вітру (абсолютно не віримо, що їх розробили радянські інженери за кілька повоєнних місяців) забезпечували безперебійну роботу млина протягом 330-350 днів на рік. Спеціальні механізми забезпечували високі оберти навіть при слабкому вітрі, а при сильному утворювався надлишок енергії, тому до млина можна було підключати сільськогосподарське устаткування, типу соломорізки, або електрогенератор – такий млин був прототипом вітроелектростанції.
Архітектори вітряка В. Голштейн та Рудольф Клікс, інженери Копайгородський та Фатєєв.
Працював гігант, за словами місцевих мешканців, до середини 70-х років минулого століття. В останні роки він, ніби то, молов спеції та каву. Десь у 2020 році його купила приватна особа для облаштування ресторану. Це знову ж за словами мешканців Колонщини. Цю інформацію ми перевіримо. Нинішній стан будівлі (2024 р.) не можна назвати гарним – конструкція із гвинтами-крилами давно розвалилася, дах напіврозвалений, всередині половину начиння розікрали (напевно ще в 90-х). В Реєстр пам’яток, цей унікальний об’єкт культурної спадщини, зрозуміло, що не включений.
Ми обов’язково з’ясуємо, в кого на балансі цей неймовірний вітряк, чи у кого у власності. Тоді можна буде прогнозувати подальшу його долю.
Текст та фото Романа Маленкова. Фото з дрона Олександра Мальона
Фото Романа Маленкова
Фото із журналу “Архитектура СССР” за 1947 рік.
Фото Олександра Мальона.
