Продовжуємо розповідати про роботу над фотовиставкою, присвяченою підземеллям Поділля. Вона готується у партнерстві Городоцької міської територіальної громади (в особі Відділу культури, національностей, релігій та туризму) – та ГО «Україна Інкогніта».
Цього разу у фокусі (і буквально, і метафорично) – печера Свято-Троїцького монастиря в селищі Сатанів.
Як і личить поважній обителі, монастир від початку був печерним. Природні печери, дещо підправлені людиною, збереглися донині: коридор, дві невеликі келії та підземна церква Пресвятої Трійці. Можливо, печер було більше.
Ліворуч від нинішньої печери, в підніжжі тієї ж скелі, видно ще одну – за словами місцевих мешканців, її прохід засипали в 1950-х роках. У 2017 році була здійснена спроба розчистити вхід, і версія підтвердилася: в засипці автор виявив чимало сміття 1950–60-х років. А от що ховається за пересипом – поки невідомо. Такі роботи можуть вести лише археологи, а просто цікавим особам – зась.
За місцевими переказами, першим у цих печерах оселився чернець із самого Афону – ще у IX столітті. За іншою версією, це були печерські монахи, які начебто втекли зі сплюндрованого Батиєм Києва. Обидві версії мають право на існування, але… дуже умовне.
Про «афонську» версію промовчимо – це навіть не фантастика. Не витримує критики й версія про печерських ченців. Подібні байки поширені від Карпат до берегів Білого моря: якщо їм вірити, то чи не кожен монастир і храм на цій величезній території заснований «печерськими біженцями». Але такої кількості ченців, навіть із послушниками, у Києво-Печерському монастирі тоді просто не було.
Колись біля печер стояла дерев’яна церква. Коли її розібрали у 1744 році, на одній із балок знайшли напис: «1600 рокъ». Церкву не знищили, а продали в розібраному вигляді до Романового Села біля Скалата. На жаль, її подальша доля невідома.
Фото: Ігор Моцний
З великою ймовірністю можна припустити, що монастир існував щонайменше з XV століття, хоча достеменно підтверджено – з XVI. Від XVII століття чернече життя перемістилося на вершину гори, а печери використовувалися лише епізодично.
Фото: Ігор Моцний
Сьогодні це місце – об’єкт паломництва туристів. Богослужіння в печерній церкві Святої Трійці відбуваються лише кілька разів на рік.
Текст і основні фото – Дмитро Полюхович
Частина фото – Ігор Моцний
