Каппадокія така велика, як окрема країна, наприклад як Білорусь – це не лише шматок навколо Гьореме та Учхісара. І цікавинки розкидані всією територією Каппадокії, вони не лише у долинах на схід від Невшехіра. Наприклад, південніше Аксарая цікавих, інколи неймовірних речей не менше ніж біля Гьореме, але вони не такі відомі. Долина Ихлара – найцікавіша долина Каппадокії, а про неї мало хто знає. А якщо й бував – то в одному шматочку, найбільш розкрученому, і найбільш заінфраструктуреному – це якраз там де починається долина Ихлара, і там де лежить однойменне село.
Долина Ихлара – це зовсім не долина, це глибока ущелина. Каньйон. Її довжина 14 кілометрів, а висота 100-150 м. Від села Ихлара до Белисирми це прямовисні скелі, які стрімко вгризаються у днище, під кутом у 90 градусів. Такий каньйон, за мільйони років, вигризла річка Мелендіз у вулканічному туфі – застиглій лаві вулкану Хасан, і у його попелі.
В часи активних гонінь на християн із боку римлян, в 4 столітті маса біженців пішли у Каппадокію, і дуже багато їх прийшло у Ихлару, де м’якший ніж на поверхні, мікроклімат, сформований річкою Мелендіз. Якщо зверху сухий степ, скажено жаркий влітку, і пронизливо холодний взимку, то на дні каньйону все по іншому – річка усе пом’якшує, тут все заросло тополями…
На дні ущелини біженці-християни опчали довбати собі житла, а потім і храми. Храми розписували фресками, спочатку в близькосхідній техніці, на відміну від печерних храмів Каппадокії, які розписувались у візантійській техніці. Таких храмів по всій долині створили більше сотні, і це найбільша концентрація печерних храмів у світі. Не всі вони збереглися (для відвідування відкриті всього 13 по всій долині), але найбільше їх збереглося ближче до села Ихлара, де доступ до дна долини був найважчим. Більшість цих храмів – шедеври світового рівня. Від цих розписів та висічених у камені колон, від фресок та внутрішніх приміщень, дух перехоплює. Вони казкові, навіть незважаючи на те, що усі дуже подряпані – мусульмани здирали зображення обличь.
Від села Ихлара – його без проблем знайдете на карті, їдьте далі, за вказівниками – вони вас приведуть на великий паркінг, де починається крутий спуск сходами, на дно ущелини. Вхід платний, але квиток один і на Белисирму, і на монастир Селіме – то теж обов’язкове для відвідання – монастир, можливо один із найцікавіших печерних монастирів у світі.
В римські та візантійські часи, та навіть ще у 20 столітті, каньйон Ихлара називався Перистремма. Османи вимовити таке слово чомусь не могли, тому називали його Белисирама.
Печерні храми Ихлари розписувались у стилях живопису, близьких до єгипетсько-римської і, навіть, сасанійської культури. Це щось неймовірне, і ні на що не схоже. Таке ви мало де побачите ще. Долина Ихлара унікальна.
Церкви ущелини були сховані від очей численних завойовників, які проходили цими землями, тому й збереглися. Скелі ховали їх, як фортеця, тому ми нині можемо побачити ці геніальні творіння людських рук. Мусимо побачити.
Текст та фото Романа Маленкова.
