За три кілометри на схід від Мардіну розташований монастир Мор Хананьо, більш відомий під назвою Дейрулзафаран (Шафрановий). Відразу скажу – навіть якщо ви войовничий атеїст, і вам не цікаві сакральні об’єкти, цей монастир варто відвідати, адже це казковий синтез чудесної архітектури і нереальних гірських краєвидів.
Колись тут було месопотамське святилище бога сонця – Шамаша. Римляни на цьому місці звели свою цитатель, яку християни у 493 році (як же давно) перетворили на монастир, який став головним монастирем Тур Абдіна (регіону проживання християн у провінціях Мардін та Ширнак) і одним із найважливіших на Близькому Сході. Із 1160 по 1932 роки він був резиденцією патріарха сирійської (сиро-яковітської) православної церкви, і досі тут знаходиться патріарший престол і реліквії патріархів, хоча нинішня резиденція патріарха – Дамаск. А ще тут гробниці семи патріархів.
В монастирі Дейрулзафаран жив святий Ананія (Іоанн), який був його митрополитом, відремонтував і розвинув. Саме Ананія переніс сюди патріарший престол Сирійської православної церкви, звідси і друга назва монастиря – Мор Хананьо – і саме цієї назвою називають його нинішні насельники – ченці, яких всього два, та послушники. А от на дороговказах і турецьких картах це Дейрулзафаран – Шафрановий монастир, названий так за колір каменю, хоча я не помітив, щоб цей камінь відрізнявся за кольором від каменю інших монастирів, та й від каменю, з яких зведені старі міста у Мардіні та Мідьяті.
Нині монастир Хананьо – місце неабиякого паломництва. Але не подумайте, що тут все просякнуто скрепами та православною похмурістю. Ні, обитель світла і привітна, і досить демократична, і тут турецьких туристів значно більше, ніж паломників християн. Тут є гарний ресторан, де навіть вино продають – дуже смачне, ассирійське. До речі, вино тут коштує менше, ніж у більшості крамниць Мардіна, тому раджу купувати саме тут.
У монастирі 365 кімнат – по одній на день року – так пишуть, але хто їх рахував. Хоча я б зовсім не назвав монастир великим – виглядає він досить компактним, адже храми і корпуси келій усі з’єднані між собою в одну квадратну, різнорівневу будівлю із внутрішнім двором. Сторона цього квадрата близько 60 метрів. Подібна побудова типова для країн із спекотливим кліматом, вона гарна для фортифікації, недаремно це була римська фортеця. За межами головної будівлі є ресторан та цвинтар.
Над монастирем розташована гора із великою кількістю печер. Свого часу в печерах жили монахи-відлюдники, які замуровували себе, залишаючи лише невеликий отвір. Крізь цей отвір монахам подавали воду та дрібочку їжі. Якщо 40 днів вода стояла недоторканою, це означало, що монах помер, стіну розбивали, монаха діставали та ховали на цвинтарі, а його місце у печері займав інший монах. Вважається, що саме ця гора дала назву регіону, адже Тур Абдін, в перекладі із сирійської мови (нині мертвої), означає – гора поклоніння.
Монастир Дейрулзафаран, або Мор Хананьо, надзвичайно цікавий об’єкт. Його потрібно відвідати обов’язково, якщо будете у Мардіні.
Текст та фото Романа Маленкова.
