За 40 кілометрів на схід від Різе, у містечку Пазар, в морі, на острові-скелі, стоїть башта Киз Кулесі. Дівоча башта – так перекладається її назва. Згідно із легендами, якийсь генуезький князь збудував її, як житло для своєї дочки. За іншою версією – не для дочки, а для коханки. Напевне жодна із версій не вірна, і не було там ніякої дівчини, а башта служила оборонно-спостережним пунктом на торговому чорноморському шляху.
Коли збудували башту точно не відомо. Припускають, що у 13-14 століттях в часи Трапезундської імперії. Її могли звести і генуезці, які мали в Чорному морі немало своїх торгових факторій, а ще є припущення, що башту звели грузини, в часи правління цариці Тамари.
Я дивився зовсім недавні фото, на яких ця башта – напівруїна, нині ж вона ціленька. Молодці нині турки – вони реставрують і реконструюють масу цікавих пам’яток, навіть в регіонах, які можна умовно назвати не туристичними.
Башта в плані квадратна, 7х7 м. Товщина стін 1,5 м. Вхід із західного боку.
Свого часу, ще до османського завоювання території, більшість населення навколо Пазару становили лази – грузинський етнос, який у більшості прийняв іслам. За 7 кілометрів на південь від міста, серед суцільних чайних плантацій, розташоване село Ючехіс, яке колись було населене лазами і називалося Ламо. Над селом стояв замок, який називався Ламовським – Ламгоші джіха. Джіха ciha – в перекладі означає замок, але нове турецьке населення забули назву Ламо, залишилось лише Джіха, а нині назва звучить Джіха калесі Ciha kalesi – типу замок Замок.
Замок Джиха досить сильно поруйнований – стіни більш менш цілі, але всередині все руїна. В центрі стоять залишки християнського храму, чи візантійського, чи грузинського – зрозуміти важко. Стіни ззовні обставили будівельними лісами, стоїть вже вагончик і видно, що скоро роботи з відновлення закиплять.
Область (іл) Різе – це головний регіон Туреччини з вирощування чаю. Тут чаєм засаджено кожен вільний клаптик землі. Чайні плантації всюди, деруться по таких схилах, що там, здається, лише скелелази можуть пересуватися. Все виглядає дуже зелено і колоритно. І навколо замку Джиха теж всюди плантації чаю.
В різні сезони тут можна спостерігати процес збору чаю – це важка ручна робота – збирачі спеціальними ножицями зістригають молоді листочки у мішок, формуючи груглий кущ. Мішки перевозять на спеціальних велосипедах-возиках. Люди цим займаються із покоління, в покоління, і навіть помирають у чаї, і знаходять вічний спочинок. Групи могилок у заростях чаю тут зовсім не дивина.
Текст та фото Романа Маленкова.
