Різе Rize – столиця провінції на Чорному морі і столиця турецького чаю. Чай тут росте повсюдно – кожен вільний квадратний метр незаасфальтованої землі засаджений цією рослиною. Схили високих пагорбів, на яких стоять багатоповерхівки, городи у навколишніх селах, сади… Якщо цього не побачити наживо – важко уявити як тут багато чаю. По селах і передмістях стоять цехи фабрик, переробні машини, возики, із велосипедними колесами. Чаєм обсаджені навіть могили на кладовищах, а ще могили часто можна помітити серед чайних плантацій-городів селян – отак все життя працювали на чаї, й після смерті спочувають серед його вічнозелених кущів.
Кажуть, що Різе – багате місто, і основа його процвітання – чай. Вздовж набережної тут довга паркова зона, із численними ресторанами, кафе, алейками та гральними майданчиками для дітей. Більшість будинків у місті нові – старе Різе нещадно знесли, залишивши лише замок. Замок теж дуже осучаснений, із рестораном, облагородженими кам’яними сходами та оглядовими майданчиками, з яких видно усе місто та море. Площа замку 480 метрів квадратних. Висота замкового пагорбу 150 метрів. Замок складається із двох частин Внутрішнього і Нижнього двору (замку). Внутрішній, фактично цитадель, має п’ять башт. Внутрішній замок був зведений за правління імператора Юстиніана І, Нижній замок збудували у 13 столітті.
Перші згадки про Різе відносяться до 130-131 рр. нашої ери – часів правління імператора Адріана. Місто входило до складу Римської імперії, Візантійської, грузинської провінції Чанеті, а з 1547 року до османського санджаку Лазістан. Тривалий час більшість населення міста становили грузини-лази.
У Різе я прогулявся акуратним і чистим центром міста, піднявся на замок і це в мене зайняло загалом півтори години. Інформації про інші пам’ятки міста я не знайшов, а от навколо Різе цікавинок повно.
Текст та фото Романа Маленкова.
