Відразу скажу – Шанлиурфа – казкове місто, навіть незважаючи на її хаотичний і небезпечний дорожний трафік, в якому мало хто дотримується правил, пішоходи не знають пішохідних переходів, бігають через шість смуг і сваряться на водіїв, а водії ніби у комп’ютерній грі Кармагедон, намагаються їх задавити, незважаючи на сотні маленьких дітей, які обступають тебе у вузеньких, в минулому вірменських та ассирійських вуличках, смикають за штанину і скиглять «містерванліра», незважаючи на справжню арабську бідність – значну частку серед населення міста становлять араби, для яких побудовані цілі квартали, зовсім не схожі на Туреччину.
Ми, прибувши у Шанлиурфу, з’ясували, що біля готелю паркова зайнята, а де паркуватись – ніхто не знає. Хвилин сорок втратили на пошук паркінгу, але настрій не псувало ніщо – ми були в очікуванні побачення із головним комплексом міста, який присвячений «батькові трьох релігій» – християнства, іудаїзму та мусульманства – пророку Аврааму (Абрахаму, Ібрагіму), який народився в печері, в Шанлиурфі, і ця печера збереглася, над нею звели потужну фортецю, а навколо неї – храмовий комплекс із чудовими ставками. І коропами… Згідно із арабським переказом пророк Авраам врятувався із вогню, в якому його хотів спалити цар Німрод, перетворивши вогонь на воду, а палаючі дрова – на коропів. Нині тисячі товстих коропів плавають у ставках, розважаючи десятки, а може й сотні тисяч туристів та паломників.
Комплекс, приурочений до печери Авраама (Ібрагіма) – велика мечеть Мевлід-і Халіль, комплекс озер із священими коропами – Баликли Гьоль (Рибне озеро), по берегах якого стоять ще три мечеті
Для мусульман Шанлиурфа – місто, особливе ще й тим, що тут жили п’ять пророків Ісламу. А от християнських тут було два – крім Авраама, в Урфі жили ще й праведник Іов та апостол Фома, якого, тут десь і поховали… Натовп народу цілий день іде до печери, в якій народився Авраам. Вона невеличка і низька, ще й за склом, але відвідати треба обов’язково – це данина традиції. А потім вже йдіть у мечеть, до ставків, піднімайтесь на фортецю – тут все просто супер.
Хочу зазначити, що усі ресурси в Інтернеті згадують про найдавніше місто у світі, нульову точку цивілізації – Гьобеклі Тепе, яке розташоване біля Шанлиурфи. Про нього буде окремий пост.
Вважається, що місто, яке нині називається Шанлиурфа, було засноване царем ассирійців Нимродом, хоча документально це ніяк не доведено. В шумерських, аркадських та хетських клинописах це місто згадується під назвою Уршу. Воно існувало вже близько 2000 року до н.е. близько 1370 року до н.е. його завоював хетський цар Суппілуліум І, а після занепаду хетського царства містом володіла країна із назвою Каркеміш (чесно – я теж про таку не чув).
Задокументований період історії Шанлиурфи починається від завоювання міста Александром Македонським. Наступник імператора, його колишній охоронець Селевк, перейменував місто в Едессу, і саме під цією грецькою назвою вона була відома аж до завоювання міста сельджуками у 12 столітті. Тут навіть було Едеське графство хрестоносців, засноване під час Першого хрестового походу Балдуїном Булонським.
Едесса наскільки часто змінювала власників і володарів, що перераховувати їх буде невдячною справою. Греки, римляни, вірмени, ассирійці, сельджуки, османи, араби, хрестоносці, монголи, мамлюки – кого тут лише не було. До речі завоювання сельджуками Едесси у 1144 році, стало приводом для організації Другого хрестового походу.
Фортеця Урфа
Османи завоювали Едессу аж у 1637 році. Місто перейменували в Урфу, і цю назву воно мало до 1985 році, коли, в пам’ять про перемогу турецького ополчення над французами у лютому – квітні 1920-го року, додали до Урфи префікс Шанли, який в перекладі означає Славна. Хоча місцеві мешканці продовжують називати місто Урфа, я навіть в стамбульському аеропорту чув, як дядько купував квиток до Урфи, і йому продали.
У 1915 році в Урфі мешкало 35 тисяч вірмен і значна кількість ассирійців. Того ж року почалися страшні етнічні чистки – християнське населення було винищене мусульманським. Згідно із результатами досліджень, було вбито 30 тисяч вірмен та більшість ассирійців, саме тому, в старовинних християнських районах нині мешкають араби та курди. А райони ті неймовірні – саме із них раджу починати огляд міста. Вузькі (часто завузькі для проїзду авто), затишні, криві вулиці, із багатьма арками, балконами – бродити тут – величезне задоволення.
Отже лабіринт кривих вуличок – це історичний центр Шалиурфи. Колись він був повністю оточений мурами. У місто вели брами із прибрамними фортами та укріпленнями. Найбільше із них збереглося – воно нагадує окремий замок, але не переплутайте – справжній замок Урфи стоїть на горі, над печерою Авраама. Це ефектна будівля, яку збудував аравійський рід Озроенів у 2 столітті нашої ери, а перебудували араби та хрестоносці. Замок займає вузький гребінь гори, і має в довжину близько 400 метрів, а в ширину – лише 50 метрів. Якщо чесно – не можу згадати схожих великих замків – настільки потужних, довгих і вузьких. Над замком стирчать дві античні колони, які місцеві мешканці століттями називають троном Німрода.
Було б несправедливо говорити, що в історичному центрі Урфи жили виключно християни, тут мешкали і араби-мусульмани, від яких навіть збереглися історичні житла, із окремими жіночими і чоловічими частинами, але таких будівель небагато. Є тут і традиційні бані – куди ж без них, і мечеті, але в центрі району, при невеликій площі Казанчі Бедіх, стоїть діюча ассирійська церква Петра і Павла, зведена наприкінці 19 століття, на місці храму 6 століття. Обов’язково відвідайте – не пожалкуєте. А взагалі площу Казанчі Бедіх в Урфі називають площею Толерантності, адже тут же стоїть церква і мечеть Німетулли, а ще релігійна школа.
Міський форт
Із вуличок старого міста ви вийдете до величезного ринку – якщо не маєте часу, краще не заходьте на його територію, адже це саженний мурашник, в якому важко не заблукати. Тут багато чого можна купити, особливо варто звернути увагу на вироби із міді – вони прекрасні і недорогі – чайники, чашки, таці, перечниці, солянки – традиції виробництва із міді прийшли сюди із Сирії, в якій мідь добували здавна. Тут все цюкає-грюкає, майстри працюють наживо, і це заворожує. Ну а ще тут повно усяких горіхів, спецій, овочів, одягу – ну і всього, притаманного турецькому ринку, але якщо ви заблукаєте – можете не встигнути у печеру Авраама до її закриття, яке пов’язане із вечірніми намазами.
Головна пам’ятка Урфи – це казковий комплекс, приурочений до печери Авраама (Ібрагіма) – велика мечеть Мевлід-і Халіль, із стрункими високими мінаретами, комплекс озер із священими коропами – Баликли Гьоль (Рибне озеро), по берегах якого стоять ще три мечеті та різні інші будівлі, колонади, містки. Тут можна бродити довго – дуже круте місце, одне із найколоритніших і найефектніших у Туреччині. Я б порівняв цей комплекс із стамбульською площею Султанахмет.
Мені не пощастило відвідати усі пам’ятки Урфи – їх величезна кількість. Не потрапили ми у археологічний музей, який усі хвалять, за його неймовірну колекцію мозаїк – але через карантин він був зачинений. Є купа приводів повернутись в Шанлиурфу.
Ледь не забув – Шанлиурфа є кандидатом на вступ до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Текст та фото Романа Маленкова.
