Нинішній Трабзон Trabzon – місто із населенням близько чотирьох сотень тисяч осіб – найбільше в північно-східному регіоні Туреччини. Це значний порт, центр промисловості і торгівлі, але я знав це місто із дитинства за його футбольну команду «Трабзонспор» – один із двох нестамбульських клубів, які вигравали чемпіонат Туреччини. Причому, він його вигравав шість разів, а ще дев’ять – вигравав кубок країни. Так, підлітком я цікавився футбольною статистикою, але запам’ятав я Трабзонспор за назву, яка здалася мені прикольною, а не за його спортивні звершення.
В давні часи місто називалося Трапезунд. Заснували його купці із Синопу у 756 році до н.е. Місто лежало на Шовковому шляху, на березі Чорного моря, у гирлі річки, яка нині називається Дегірмендере. По долині, вздовж ріки, і йшли торгові каравани. Від Трапезунду вони могли транспортувати свої товари морем. Місто розросталося й багатіло, тому зазнавало частих грабіжницьких нападів, і потребувало оборонних стін для захисту, і римляни – наступні володарі Малої Азії, після греків (до яких можна віднести і Александра Великого, Понтійське царство) . Були серед володарів міста ще й перси, але ті стіни тут не будували, або про це нічого не відомо.
Центральна частина старого міста – Ортахісар – і нині оточена величезними стінами. Не скажу, що вони добре збереглися, але розмах вражає. Розбудовувалися стіни в часи Візантії та невеликої держави, яка називалася Трапезундською імперією. Ну і без османів турків, які володіють Трапзоном із часів Мехмеда ІІ Фатіха – Трапезунд було захоплено у 1461 році.
Місто, оточене стінами, було зведене на продовгуватому пагорбі, між двома глибокими ярами. Нині, в одному із цих ярів, облаштовано парково-прогулянкову зону, з якої можна оглянути мури та акведук старого міста. В мурах старої забудови збереглося дуже мало – переважно це християнські храми, більшість із яких перетворено у мечеті.
Серед міських фортифікацій особливе місце займав Леонкастрон – замок, збудований генуезцями на початку 14 століття, на півострові між двома гаванями міста. Для цього купці купили шматок землі, й влаштували торгову факторію. Нині цей замок, який османи називали Гюзельхісар, зайнятий військовою частиною і доступ до нього закритий. А прямо під замком прокладено автомобільний тунель.
Собор Святої Софії
Завдяки генуезцям Трапезунд став дуже відомим у Європі, легендарним. Його порівнювали із Константинополем, вважаючи надзвичайно багатим. Збереглися фантастичні картини художників епохи Відродження, які зображають Трапезунд казковим містом із тисячами золотих башт. Але воно не було таким, навіть в епоху Трапезундської імперії. При османах тут влаштували великий ринок работоргівців.
Найперша пам’ятка, яку рекомендують побачити у Трабзоні путівники – собор Святої Софії, нині мечеть. Будівля розташована за кілька кілометрів на захід від історичного центру. У 1238 – 1263 рр. Його збудував імператор Мануїл І, як головний храм країни. У 1461 році султан Мехмед ІІ перетворив собор на мечеть. Із 1964 року тут працював музей, нині – мечать Айасофія. Храм виконано у візантійському стилі. Як це не дивно, але у соборі-мечеті збереглися чудесні розписи 13 століття.
Фортифікації Трабзону
Поряд із храмом висока кам’яна дзвіниця та затишний літній ресторанчик, із прекрасним меню місцевої кухні. Я дуже багато раз бував у Туреччині, але значну частину назв у меню побачив уперше. Із тераси ресторанчика відкривається гарний краєвид – парк і Чорне море.
Найстарішим храмом Трабзона є церква святої Анни, яку звели у 6 або 7 столітті. Це невелика візантійська базиліка, в якій збереглися стародавні фрески. Але побачити їх непросто, адже ключ від церкви зберігається не зрозуміло де й у кого. Ми не потрапили.
Найбільшим християнським храмом Трабзону був собор Панагія Хрисокефолос, який звели у 11-12 століттях. Від 1461 року тут мечеть Фатіх – названа так на честь завойовника Трапезунда, Мемеда ІІ. Розписів у храмі не збереглося, але без них будівля вражає своїм внутрішнім плануванням. Можна піднятися на хори – звідти ще цікавіший вигляд.
В центрі Трабзону дуже гамірно і людно. Значно спокійніше на території туристичного об’єкту, який зображують на магнітах не рідше, ніж Святу Софію. Це вілла Ататюрк Кошкю – чудовий парк із невеликим палациком, в якому у 20-30-х роках не раз зупинявся Кемаль Ататюрк. Збудував віллу багатий грецький купець у 1890-х роках. Вілла є чудовим зразком еклектики чи модерну, кінця 19 століття. Будівель такого стилю я бачив немало у Стамбулі та на Принцевих островах.
Cобор Панагія Хрисокефолос, нині мечеть Фатіх
Церква святої Анни
Костьол святої Марії
На околицях Трабзону є кілька християнських монастирів. Один із них нині називають Кізляр (жіночий). Він дійсно був жіночим, але називався Панагія Теоскепастос. Його заснував імператор Олексій ІІІ у 14 столітті. Монастир оточено високою стіною, з-за якої важко щось розгледіти, хоча на фото я бачив, що там дуже цікаво. Та зачинено, карантин… Над монастирем, на паралельній вуличці є класний оглядовий майданчик – видно місто і море.
Ще один монастир – колишній вірменський, називається Каймакли. Так називається і підземне місто у Каппадокії. Що означає це слово – не знаю, але офіційна його назва була – Спаса. Дата заснування невідома, а найдавніші будівлі датуються 1424 роком. Монастир був частково зруйнований і перебудований після знищення вірменської громади Трабзону у 1915 – 1923 роках. Нині він у руїні, хоча в храмі збереглися розписи – поспішайте їх побачити.
Історія греків і вірмен Трапезунду дуже давня. Ще на початку 20 століття вони становили більшість у багатьох районах Трабзону. Нині їх не залишилося…
Традиційно до Трабзону приписують легендарний гірський монастир Панагія Сумела. Але він за 30 км від міста, і це вже інша історія.
Текст та фото Романа Маленкова.
Монастир Панагія Теоскепастос
Вірменський монастир Каймакли
Вілла Ататюрка
