Село Уляники раніше називалося Гуляники. Назва, згідно із місцевими переказами, походить від слова “гуляти”. Сусідні села мають назви Драчка, Пії та Півці. “У Драчці – дрались, у Піях – пили, у Півцях – співали, а у Гуляниках – гуляли.” У 19 столітті село було оточене старовинними валами та шанцями, на території села було чотири городища. Археологічною пам’яткою села є городище чорних клобуків, але найцікавішим об’єктом можна вважати руїни Михайлівської церкви.
Витирання історичної пам’яті
Цю церкву підірвали у 1980-ті – ссср доживав останнє десятиліття, а окупанти із колаборантами та манкуртами, ніяк не могли заспокоїтися і зупинитися.
Михайлівську церкву церкву в селі Гуляники, збудували у 1910-1912 роках. В радянський період її закрили – влаштували когоспну комору. А у 80-ті керівництво села вирішило знищити храм. Поклали ящик (чи й не один) із артилерійськими старядами, і дистанційно підірвали. Але частина храму встояла. Тоді голова колгоспу дозволив селянам розбирати руїни на цеглу. На щастя, всього розібрати не подужали.
Нині в Уляниках стоять величні руїни, які нагадують про ницість і безглузду жорстокість росіян, і влади, яку вони організували.
Текст та фото Романа Маленкова
