Це одна з найбільших бачених мною синагог. І одна з найоригінальніших. Перший раз перебуваючи в Дубному (проїздом із відрядження) я прийняв її за якийсь критий колгоспний рино – з пантелику мене збив її купол та розміри. Вже пізніше я довідався, що Велика Дубнівська синагога є однією з найбільших не лише в Україні, а й у Східній Європі.
Велика синагога Дубна нині й у дорадянський період
Ось що пише про синагогу у Дубному сайт “Історична Волинь”:
“Дубенська синагога була збудована у XVI ст., зазнала реконструкцій у XVIII та ХХ століттях і збереглася донині. Синагоги є оригінальними пам’ятками історії, архітектури і мистецтва, в яких яскраво виражалися духовні традиції та культура європейських громад. Слово «синагога» – грецького походження, що означає «збори». На івриті ця будівля має назву «бейт-кнесет», тобто дім зборів.
На карті Дубна від 1671 року Ульріха фон Вердума зображено єврейський квартал з головною синагогою. Будувалася вона в першій половині XVI ст. у стилі барокко так званого дев’ятипольового, синагогального типу. Це булла нова інтерпретація центричної планувально-просторової структури інтер’єру. Простий чоловічий зал, базований на квадратному полі, перекривався дев’ятьма полями хрестових зімкнених або вітрильних склепінь, що спиралися на чотири потужні кам’яні опори. Початок перебудови цієї великої синагоги датується 1782 р. (Єврейська енциклопедія, Том VII). Знаходилася вона в кам’яній споруді, висотою 21 метр. Купол підтримувало 12 колон, побудованих у 4 ряди. Будівництво синагоги тривало 12 років, як записано в хроніці іудейської общини. Цей цінний документ знаходиться у національній бібліотеці в Єрусалимі. До завершення будівництва синагоги долучився князь Любомирський. Задля вдячності благородному власнику Дубна над вхідними дверима синагоги встановлено позолочену таблицю. На ній родовий герб Любомирських з ініціалами князя, а під ними фраза: «Ми знаходимось в Божому Домі» і дата новосілля.
Із дня заснування синагоги діяв хор, який виконував найкращі композиції єврейської літургії (деякі навіть на кілька голосів). Тут діяв і дитячий хор, який часто виступав у Острозькій синагозі та в інших іудейських храмах Волині.
Товщина стін синагоги нагадує про її оборонний характер. Елементами укріплень були контрфорси та ренесансові триярусні аттики з бійницями на фасадах. На відміну від костельної та церковної барокової архітектури, в якій зовнішня сторона була скерована до однієї сторонни – фасаду, в божницях проявляється тенденція до опрацювання об’єму (аналогічно з ратушевою архітектурою). Мистецький ефект, в основному, досягався завдяки вмілому застосуванню контрасту. Формування архітектоніки дев’ятипольових божниць не обмежувалося лише чоловічим залом з трьох сторін, окрім східної вівтарної, оточувалося вузькими прибудовами, призначеними для жіночих молитовень, присінку та інших синагогальних потреб.
Під час Першої світової війни австрійська артилерія завдала шкоди іудеському храмові, і відбудований він був лише в 1920-х роках. Просторово-планувальна структура основного об’єму оновленої синагоги являла собою великий зал на чотири масивні колони, на зовнішні стіни яких спиралися склепіння. У 1930-х роках, коли позолочений ковчег втратив свій блиск, а дерев’яна підлога почала гнити, Самуіл Гурвіц, власник млина на Сурмичах і тодішній староста синагоги, обновив ковчег золотом, а дерев’яну підлогу замінив на гарні бетонні плити, пожертвувавши на це 1000 срібних рублів. У роки фашистської окупації, восени 1941 року, в Дубні було створено гетто, яке розташовувалося біля центральної синагоги і тягнулося до прилеглих до неї вулицях вправо і вліво від неї. Із гетто в період окупації вивезено і розстріляно близько 12 тисяч євреїв. Одиницям із них вдалося врятуватися завдяки милосердю дубенчан.
З 1993 року синагога входить до складу Державного історико-культурного заповідника м. Дубна, але вона не виконує своїх функцій як храм, оскільки тутешня єврейська громада досить малочисельна і неспроможна налагодити її діяльність.”
Із сайту “Історична Волинь”
